Постанова ВГСУ від 23.02.2016 року у справі №922/5031/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2016 року Справа № 922/5031/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Поляк О.І. (доповідач),суддів:Бакуліної С.В., Грейц К.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданніматеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 01.12.2015у справі№922/5031/15 Господарського суду Харківської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКвартирно-експлуатаційного відділу м. Харковапростягнення коштів у розмірі 390 795,77 грн.,

за участю представників

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 15.10.2015 у справі № 922/5031/15 (суддя Калантай М.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.12.2015 (головуючий суддя - Івакіна В.О., судді - Медуниця О.Є., Пелипенко Н.М.), позов задоволено частково. Стягнуто з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 205 142,44 грн. основного боргу, 28 127,05 грн. пені, 6 241,31 грн. 3% річних, 123 157,93 грн. інфляційних втрат. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 15.10.2015 у справі № 922/5031/15 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.12.2015 у цій справі в частині, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 28 127,04 грн. пені та прийняти в цій частині нове рішення, за яким стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 28 127,04 грн. пені, у стягненні якої було відмовлено. В іншій чистині рішення Господарського суду Харківської області від 15.10.2015 у справі № 922/5031/15 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.12.2015 у цій справі залишити без змін.

Касаційна скарга мотивована порушенням господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 219, 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 549 - 552 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4-2, 22, 43, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Представники позивача та відповідача своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористалися.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 14.03.2013 між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Квартирно-експлуатаційний відділу м. Харкова (покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 2784/14-ТЕ(Т)-32, за умовами п. 1.1 якого (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 14.03.2014) продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00 (Державний класифікатор продукції та послуг ДК 016:2010, код 35.23.1 "Торгівля газом, подаваним трубопроводами" (природний газ)), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2 договору (з урахуванням додаткової угоди № 2 від 29.04.2014) газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

Згідно з пунктом 2.1 договору продавець передає покупцеві з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року газ обсягом до 420,486 тис. куб. м.

Пунктом 5.2 договору сторони обумовили, що ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 1 091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м природного газу - 1 091,00 грн., крім того ПДВ - 20 % - 218,20 грн., всього з ПДВ - 1 309,20 грн.

Відповідно до п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з п. 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 умов цього договору він зобов'язується сплатити позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 11 договору сторони узгодили, що даний договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 січня 2014 року і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2014 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Господарськими судами встановлено, що ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" протягом січня - грудня 2014 року поставило, а Квартирно-експлуатаційний відділу м. Харкова прийняв природний газ на загальну суму 401 362,74 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

Квартирно-експлуатаційний відділу м. Харкова зобов'язання щодо оплати отриманого природного газу у встановлені договором строки не виконав, своєчасно та в повному обсязі оплату не здійснив, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за поставлений природний газ перед ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в розмірі 205 142,44 грн.

У зв'язку з зазначеним, ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова про стягнення з останнього на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 390 795,77 грн., з яких: 205 142,44 грн. основного боргу, 56 254,09 грн. пені, 6 241,31 грн. 3% річних, 123 157,93 грн. інфляційних втрат.

У поданому до суду відзиву відповідач просив суд на підставі ст. 233 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшити розмір пені, індексу інфляції, 3% річних на 90% у зв'язку з важким матеріальним становищем.

Вирішуючи спір у справі, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про обгрунтованість стягнення з відповідача 205 142,44 грн. основного боргу, 28 127,05 грн. пені, 6 241,31 грн. 3% річних, 123 157,93 грн. інфляційних втрат. При цьому, місцевий господарський суд, користуючись передбаченим нормою п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України правом, зменшив розмір пені, яку було нараховано за несвоєчасно проведені відповідачем розрахунки за отриманий природний газ, на 50%.

Колегія суддів Вищого господарського суду України приймає до уваги, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів оскаржуються позивачем виключно в частині відмови в позові внаслідок зменшення судами розміру пені на 50% та вважає, що суди попередніх інстанцій, приймаючи таке рішення, не порушили норм чинного законодавства з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.