ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 лютого 2016 року Справа № 922/2234/15 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:
Чернова Є.В.- головуючого, Корнілової Ж.О. Овечкіна В.Е.за участю представників сторін: від позивача: Клепач М.Б.розглянув касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Іскра" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.10.2015 рокуу справі№ 922/2234/15 господарського суду Харківської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Іскра"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Автотранс-Бакалія"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:Малого приватного підприємства Фірми "Ерідон" простягнення коштів у розмірі 56463,63грн.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Харківської області від 04.06.2015 р. (суддя АюповаР.М.) позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранс-Балаклія" на користь Публічного акціонерного товариства "Іскра" суму основної заборгованості - 41790,57 грн., суму втрат від інфляції - 12244,63грн., 3% річних - 2428,43 грн. та судові витрати - 1827,00грн.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.10.2015р. (судді Плахов О.В., Здоровко Л.М., Лакіз В.В.) рішення господарського суду Харківської області від 04.06.2015р. у справі №922/2234/15 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Апеляційна інстанція дійшла висновку що позивач не довів належними та допустимими доказами обов'язку відповідача сплатити за надані послуги за договором №07092012/11 від 28.08.2012р. на транспортне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні, не довів факту, що заявки від 08.02.2013р. №1/146, №1/147 були складені та виконані перевізником саме в межах зазначеного договору.
Заявник в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, рішення місцевого господарського суду залишити в силі.
Скаржник вважає, що заявки на перевезення є доказом досягнення домовленості між позивачем та відповідачем щодо надання послуг з перевезення, а фактом здійснення перевезення є міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR). Зазначає, що заявки з боку позивача завірені не печаткою підприємства, а штампом оскільки ПАТ "Іскра" є членом Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України, тому може користуватися штампом, зразок якого встановлено та затверджено АсМАП. Заявник посилається на те, що виконав належним чином п.2.5. договору.
Вищий господарський суд України, розглянувши доводи касаційної скарги, заслухавши представника позивача у судовому засіданні приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем було погоджено та підписано Договір № 07092012/11 від 28.08.2012р. на транспортне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні.
Відповідно до п. 1.1 договору перевізник у межах даного договору надає послуги по організації та перевезення вантажним транспортом відповідно до чинного законодавства України, вимог міжнародних Конвенцій і угод в галузі міжнародних перевезень, Статуту автомобільного транспорту України, Правил перевезень вантажів та інших законодавчих та нормативних актів , що регулюють правові відносини в галузі перевезень вантажів в межах України та в міжнародному сполучені.
Пунктом 1.2. встановлено, що перевезення вантажу здійснюється на підставі замовлення, форма якого встановлена та узгоджена сторонами.
Згідно з п. 1.3 договору замовлення на перевезення є невід'ємною частиною даного договору. Передане по факсу замовлення має юридичну силу у випадку, якщо воно завірене печатками та підписами обох сторін.
Цей договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2012р. Одностороннє припинення дії договору не допускається. Якщо жодна зі сторін за 30 днів до закінчення терміну дії договору не повідомить письмову іншу сторону про розірвання договору, термін його дії буде автоматично пролонговано на кожний наступний календарний рік (п. 8.1 договору).
В матеріалах справи не міститься доказів розірвання або визнання недійсним даного договору.
Судом першої інстанції вірно визначено, що договір - є договором транспортного експедирування, що підпадає під правове регулювання глави 65 Цивільного кодексу України (ст. ст. 929 - 935 ЦК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату; договір перевезення укладається в письмовій формі; укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства; умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо), відповідно до вимог законодавства.
За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу (ст. 929 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, в рамках укладеного між сторонами договору №07092012/11 від 28.08.2012р. на транспортне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні, між сторонами погоджено заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом № 1/146 від 08.02.2013 року у міжнародному сполученні за маршрутом Німеччина (Берлін) - Україна (Київ) та на перевезення вантажу автомобільним транспортом № 1/147 від 08.02.2013 року у міжнародному сполученні за маршрутом Німеччина (Марл) - Україна (Дніпропетровськ).
Водночас, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи не міститься доказів укладання між сторонами іншого договору крім того, що є предметом розгляду даної справи. Тому відсутність посилання в заявках на договір №07092012/11 від 28.08.2012р. не є підставою вважати, що їх складено за іншими правовідносинами.
Зазначені заявки надіслані відповідачем за допомогою електороної пошти.
Можливість передання заявки на перевезення вантажів телефонограмою телетайпом, телеграфом, іншим фіксованим шляхом передбачена і у пункті 3.8. Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363.
Пунктом 1.3. договору, сторонами були погоджені факсимільні заявки на перевезення вантажу та визначено, що передане по факсу замовлення має юридичну силу у випадку, якщо воно завірене печатками і підписами обох сторін.
Вищезазначені заявки містять печатки підприємства та підписи сторін. Незазначення прізвищів підписантів не є підставою не приймати заявки у якості неналежного доказу. Крім того, відповідачем не надано доказів, що на дату надіслання заявок печатку підприємства було втрачено чи нею користувалася неуповновадена на те особа.
Згідно зі статтею 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 (Закон України № 57-\/ Про приєднання від 01.08.2006 р.) договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, яка в силу ч. 1 зазначеної статті є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом (міжнародними товарно-транспортними накладними СМЕ) або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
Сервіси для юристів