ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 лютого 2016 року Справа № 915/116/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Катеринчук Л.Й. (головуючого), Куровського С.В., Поліщука В.Ю.розглянувши касаційну скаргуТОВ "АТІА ДЖЕНЕРАЛ ТРЕЙДІНГ" (ATYA GENERAL TRADING L.L.C.)на постанову та ухвалуОдеського апеляційного господарського суду від 01.12.2015 року Господарського суду Миколаївської області від 04.11.2015 рокуу справі Господарського суду№ 915/116/14 Миколаївської областіза заявоюТОВ "АТІА ДЖЕНЕРАЛ ТРЕЙДІНГ" (ATYA GENERAL TRADING L.L.C.)до ТОВ "СОНАДЕ-УКРАЇНА"про визнання банкрутом ліквідаторДубровний М.О.в судовому засіданні взяли участь представники:
ТОВ "АТІА ДЖЕНЕРАЛ ТРЕЙДІНГ" (ATYA GENERAL TRADING L.L.C.): Чорний М.С. (довіреність від 27.04.2013 року),ТОВ "СОНАДЕ-УКРАЇНА":не з'явилися.В С Т А Н О В И В :
ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 18.02.2014 року за заявою ТОВ "АТІА ДЖЕНЕРАЛ ТРЕЙДІНГ" (ATYA GENERAL TRADING L.L.C.) (далі - ініціюючого кредитора) порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "СОНАДЕ-УКРАЇНА" (далі - боржника) за загальною процедурою відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року) (далі - Закон про банкрутство); визнано безспірними вимоги ініціюючого кредитора до боржника на суму 51 155 200 грн.; введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 115 календарних днів - до 13.06.2014 року, який продовжено до 13.08.2014 року ухвалою суду від 05.06.2014 року; розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Самофалова В.В. (том 1, а.с. 71 - 73, 285).
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 28.05.2014 року, залишеною без змін за результатами її перегляду в апеляційному та касаційному порядку, затверджено реєстр вимог кредиторів боржника на загальну суму 126 460 014, 90 грн. (том 1, а.с. 273 - 278, том 2, а.с. 184 - 192, том 4, а.с. 54 - 62).
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 30.07.2014 року, залишеною без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій, відсторонено арбітражного керуючого Самофалова В.В. від виконання повноважень розпорядника майна боржника; ухвалою місцевого господарського суду від 31.07.2014 року розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Дубровного М.О. (том 3, а.с. 139 - 142, 146, том 4, а.с. 70 - 75, 261 - 265).
Справа перебуває на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою Господарського суду Миколаївської області від 25.12.2014 року (залишена без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій), ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Дубровного М.О. (том 5, а.с. 45 - 48, 144 - 151, 216 - 221).
12.10.2015 року ініціюючий кредитор звернувся до господарського суду з клопотанням про усунення арбітражного керуючого Дубровного М.О. від виконання повноважень ліквідатора ТОВ "СОНАДЕ-УКРАЇНА", обґрунтовуючи порушенням ліквідатором банкрута положень статей 22, 26, 41 Закону про банкрутство (вх. №18927/15) (том 6, а.с. 109 - 122).
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 04.11.2015 року (суддя Ткаченко О.В.) відмовлено ініціюючому кредитору у задоволенні клопотання про усунення від виконання повноважень ліквідатора ТОВ "СОНАДЕ-УКРАЇНА" Дубровного Михайла Олександровича (том 6, а.с. 155 - 157).
Не погодившись з прийнятою ухвалою, ініціюючий кредитор звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу місцевого господарського суду від 04.11.2015 року, усунути від виконання повноважень ліквідатора банкрута Дубровного М.О., нову кандидатуру на призначення ліквідатором у справі визначити із застосуванням автоматизованої системи з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України, мотивуючи порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.12.2015 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Пироговського В.Т., суддів: Філінюка І.Г., Лавриненко Л.В.) апеляційну скаргу ініціюючого кредитора залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 04.11.2015 року про відмову у задоволенні клопотання ТОВ "АТІА ДЖЕНЕРАЛ ТРЕЙДІНГ" про усунення від виконання повноважень ліквідатора ТОВ "СОНАДЕ-УКРАЇНА" Дубровного М.О. - залишено без змін (том 6, а.с. 164 - 170).
Не погоджуючись з прийнятою постановою, ініціюючий кредитор звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову апеляційного суду від 01.12.2015 року та ухвалу суду першої інстанції від 04.11.2015 року, усунути від виконання повноважень ліквідатора банкрута Дубровного М.О., нову кандидатуру на призначення ліквідатором у справі визначити із застосуванням автоматизованої системи з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України. Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій положень статей 22, 26, 41, 114 Закону про банкрутство в редакції, чинній з 19.01.2013 року, пунктів 19, 61 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 року, та статей 43, 56 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), що полягало у неповноті дослідження судами обставин справи на предмет неналежного виконання арбітражним керуючим Дубровним М.О. обов'язків ліквідатора щодо скликання та організації проведення зборів кредиторів, формування комітету кредиторів боржника, а також звітування перед комітетом кредиторів про проведену роботу, що має наслідком затягування строків ліквідаційної процедури у даній справі.
Положення статей 8, 64, 129 Конституції України, якими передбачено принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, гарантують право на звернення до суду зі скаргою в апеляційному (касаційному) порядку, яке має бути забезпечене, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.
Статтею 8 Закону про банкрутство в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року, положення якого застосовуються в ліквідаційній процедурі банкрута, передбачено особливості оскарження судових рішень у процедурі банкрутства. Так, у касаційному порядку можуть бути оскаржені постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду таких судових рішень: ухвали про порушення справи про банкрутство, ухвали про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника, ухвали за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, ухвали про звільнення (усунення, припинення повноважень) арбітражного керуючого, ухвали про перехід до наступної судової процедури, ухвали про затвердження плану санації, ухвали про припинення провадження у справі про банкрутство, а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
Керуючись Рішенням Конституційного Суду України від 11.03.2011 року №2рп/2011 (абзац 11 підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини) та Рішенням Конституційного Суду України від 27.01.2010 року №3-рп (абзац 6 пункту 3 мотивувальної частини), колегія суддів Вищого господарського суду України, відповідно до статей 8, 64, 129 Конституції України, зазначає, що конституційним судом України зроблено висновок про те, що положення статей 106, 11113 ГПК України не містять заборони стосовно касаційного оскарження ухвал, постанов господарського суду; право на судовий захист, право на рівність у судовому процесі, право на касаційне оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, не можуть бути обмежені. Конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути забезпечене, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.
Отже, за змістом статті 8 Закону про банкрутство (в зазначеній редакції) не вбачається встановлення заборони щодо оскарження постанови суду апеляційної інстанції, прийнятої за наслідком апеляційного перегляду ухвали місцевого господарського суду про відмову в усуненні арбітражного керуючого від виконання повноважень ліквідатора у справі про банкрутство.
Відповідно до частини 2 статті 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Згідно з частиною 1 статті 40 Закону про банкрутство, у постанові про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури господарський суд призначає ліквідатора банкрута з урахуванням вимог, установлених цим Законом, з числа арбітражних керуючих, якщо інше не передбачено цим Законом.
Частиною 2 статті 41 Закону про банкрутство визначено коло повноважень ліквідатора як виконавця заходів з ліквідації боржника. Ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; веде реєстр вимог кредиторів, здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.
Згідно з частинами 9, 11, 12 статті 41 Закону про банкрутство, ліквідатор не рідше ніж один раз на місяць надає комітету кредиторів звіт про свою діяльність, інформацію про фінансове становище і майно боржника на день відкриття ліквідаційної процедури та при проведенні ліквідаційної процедури, використання коштів боржника, а також іншу інформацію на вимогу комітету кредиторів. Дії (бездіяльність) ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду учасниками справи про банкрутство, права яких порушено такими діями (бездіяльністю). У разі невиконання або неналежного виконання ліквідатором своїх обов'язків господарський суд за клопотанням комітету кредиторів або з власної ініціативи може припинити повноваження ліквідатора і призначити нового ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом.
Положеннями частини 1 статті 46 Закону про банкрутство на ліквідатора банкрута покладено обов'язок щодо подання до господарського суду після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідаційного балансу та звіту з додатками, схваленого комітетом кредиторів. При цьому, про час і місце проведення судового засідання, у якому має розглядатися звіт і ліквідаційний баланс банкрута, господарський суд повідомляє як ліквідатора, так і членів комітету кредиторів. Після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів у підсумковому засіданні господарський суд вирішує питання про можливість припинення провадження у справі про банкрутство у зв'язку із затвердженням звіту ліквідатора на підставі пункту 6 частини 1 статті 83 цього Закону.
Отже, відсутність на стадії ліквідаційної процедури банкрута сформованого згідно з вимогами статті 26 Закону про банкрутство комітету кредиторів як органу колективного представництва інтересів всіх конкурсних кредиторів боржника, позбавляє комітет кредиторів права на прийняття рішень, що належать до його компетенції відповідно до частини 8 цієї статті, та має наслідком затягування строків провадження у справі про банкрутство.
Згідно з частинами 2, 3 статті 98 Закону про банкрутство, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов'язаний неухильно дотримуватися вимог законодавства; подавати відомості, документи та інформацію щодо діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у порядку, встановленому законодавством. Під час реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов'язаний діяти добросовісно, розсудливо, з метою, з якою ці права та обов'язки надано (покладено), обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах та спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України про банкрутство.
Відповідно до пункту 1 абзацу 2 частини 3 статті 114 Закону про банкрутство, усунення арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від виконання ним своїх обов'язків здійснюється господарським судом за клопотанням комітету кредиторів, органу, уповноваженого управляти державним майном (для державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків) або за власною ініціативою у разі невиконання або неналежного виконання обов'язків, покладених на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
Згідно з частиною 1 статті 36 ГПК України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до частини 1 статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, постановою місцевого господарського суду від 25.12.2014 року, залишеною без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій, боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Дубровного М.О., якого зобов'язано здійснити ліквідаційну процедуру відповідно до положень Закону про банкрутство в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року, чинній з 19.01.2013 року (том 5, а.с. 45 - 48, 144 - 151, 216 - 221).
Сервіси для юристів