Постанова ВГСУ від 23.02.2016 року у справі №911/4000/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2016 року Справа № 911/4000/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б.- головуючого Алєєвої І.В., Рогач Л.І.за участю представників:прокуратури Щипка В.П. - начальник відділу Генеральної прокуратури України позивачів Ковальчук Д.В. - довіреність від 28.01.2016 рокувідповідачів не з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6на ухвалувід 21.12.2015 р. Київського апеляційного господарського судуу справі № 911/4000/15 господарського суду Київської області за позовомЗаступника військового прокурора Білоцерківського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м.Біла Церква Міністерства оборони України до-Білоцерківської міської ради Київської області -Відділу Держземагенства у м.Біла Церква Київської області -Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 провизнання недійсним рішення Білоцерківської міської ради, визнання недійсним договору та скасування державної реєстрації договору

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2015 року Заступник військового прокурора Білоцерківського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква Міністерства оборони України звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Білоцерківської міської ради Київської області, Відділу Держземагенства у м. Біла Церква Київської області, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 про визнання недійсним рішення Білоцерківської міської ради, визнання недійсним договору та скасування державної реєстрації договору.

Рішенням господарського суду Київської області від 25.11.2015 р. (суддя Т.П. Карпечкін), позов задоволено повністю; визнано недійсним п.п. 6.3 пункту 6 рішення Білоцерківської міської ради від 29.08.2014 року №1278-62-VІ про поновлення договору оренди землі Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6 під будівництво магазину в АДРЕСА_1 (в районі гуртожитку № 12 по вул. Павліченко) загальною площею 0,0426 га строком на 5 років за рахунок земель населеного пункту; визнано недійсним договір оренди №150 від 12.11.2014 року земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1, укладений між міською радою та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 та скасовано державну реєстрацію вказаного договору оренди земельної ділянки в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 02.02.2015 року № 8646739.

Не погодившись з вказаним рішенням Фізична особа - підприємець ОСОБА_6 звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2015 року (судді І.А. Іоннікова, К.В. Тарасенко, О.В. Тищенко) апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 на рішення господарського суду Київської області від 25.11.2015 року з доданими до неї документами повернуто скаржнику на підставі пункту 3 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України.

Мотивуючи вказану ухвалу суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що на фізичну особу-підприємця ОСОБА_6 не поширюються пільги щодо звільнення від сплати судового збору, передбачені пунктами 9 та 10 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки вказані пільги застосовуються виключно на фізичних осіб, тоді як зі скаргою звернулася фізична особа-підприємець.

Отже, невиконання скаржником вимог закону щодо подання доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі тягне за собою повернення поданої апеляційної скарги з доданими до неї документами.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою ФОП ОСОБА_6 подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу до Київського апеляційного господарського суду для перегляду, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Скаржник зазначає, що відповідно до пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" в редакції чинній на момент звернення з апеляційною скаргою від сплати звільняються, зокрема, інваліди І та ІІ груп, законні представники дітей - інвалідів і недієздатних інвалідів І та ІІ груп.

Посилаючись на приписи статті 5 Закону України "Про судовий збір" та статей 2, 17 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в України" скаржник зазначав, що останній є інвалідом І або ІІ групи, має право користуватися пільгою, визначеною статтею 5 Закону України "Про судовий збір".

Таким чином, скаржник вважає, що апеляційний господарський суд, повертаючи апеляційну скаргу, безпідставно не врахував доводів скаржника про його звільнення від судового збору, внаслідок чого дійшов неправомірного висновку про необхідність доказів сплати судового збору.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні прокурора та представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як було зазначено вище, суд апеляційної інстанції приймаючи оскаржувану ухвалу виходив з того, що на фізичну особу-підприємця ОСОБА_6 не поширюються пільги щодо звільнення від сплати судового збору, передбачені пунктом 9, пунктом 10 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки вказані пільги застосовуються виключно на фізичних осіб, тоді як зі скаргою звернулася фізична особа-підприємець.

Отже, невиконання скаржником вимог закону щодо подання доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі тягне за собою повернення поданої апеляційної скарги з доданими до неї документами.

Проте, такий висновок судова колегія вважає таким, що був зроблений без встановлення необхідних обставин справи та норм діючого законодавства, виходячи з наступного.

Частиною 3 статті 94 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

За приписами статті 1 Закону України "Про судовий збір", судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Статтею 2 Закону України "Про судовий збір" визначено, що платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Стаття 5 Закону України "Про судовий збір" визначає пільги щодо сплати судового збору.

Так, частиною 1 вказаної статті передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, інваліди I та II груп (пункт 9 частини 1 статті 5 ).

Як вбачається з матеріалів справи, 17.12.2015 року скаржник звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 10.02.2015 р. на рішення господарського суду Київської області від 25.11.2015 року.

При цьому, з доданих до апеляційної скарги матеріалів, вбачається, що скаржник є інвалідом ІІ групи (копія пенсійного посвідчення №2809703726 з зазначенням виду пенсії по інвалідності ІІ групи).

Таким чином, суд касаційної інстанції вважає, що апеляційний господарський суд, повертаючи апеляційну скаргу, безпідставно не врахував зазначеного, внаслідок чого дійшов неправомірного висновку про необхідність доказів сплати судового збору в розглядуваному випадку.