ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 лютого 2016 року Справа № 910/22260/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого Овечкіна В.Е.,суддівКорнілової Ж.О., Чернова Є.В.,за участю представників:позивача - Грабовський О.О.,відповідача- Будя К.С.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ПАТ "Київський страховий дім"на рішення та постановугосподарського суду м.Києва від 20.10.2015 Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2015у справі№910/22260/15 за позовом ПАТ "Акціонерна страхова компанія "Омега"доПАТ "Київський страховий дім"про стягнення 6425,81 грн.встановив:
Рішенням господарського суду м.Києва від 20.10.2015 (суддя Турчин С.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2015 (судді: Станік С.Р., Власов Ю.Л., Гончаров С.А.), позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Київський страховий дім" на користь ПАТ "Акціонерна страхова компанія "Омега" 4465 грн. страхового відшкодування в порядку регресу та 1827 грн. витрат по сплаті судового збору. В решті позовних вимог відмовлено у зв'язку з їх необґрунтованістю.
ПАТ "Київський страховий дім" в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про відмову в позові повністю, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст.22,29,33,34,35,36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та ст.ст.4,32,33,34,43,49,82,84 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає, що належним доказом розміру відновлюваного ремонту може бути висновок особи (суб'єкт оціночної діяльності або аварійний комісар), яка згідно чинного законодавства України має право на проведення експертної оцінки майна, а не складений позивачем звіт №3227 від 06.10.2014 чи рахунок-фактура ТОВ "АВТ Баварія" від 23.09.2014 №419790. Так, в результаті проведеного дослідження аварійним комісаром було складено аварійний сертифікат від 11.12.2014, відповідно до якого розмір збитку, заподіяного власнику транспортного засобу "BMW" (номер.знак НОМЕР_4) та застрахованого позивачем, становить 8442,04 грн., у зв'язку з чим, відповідачем була здійснена виплата в порядку регресу в сумі 8442,04 грн. (за вирахуванням франшизи). Крім того, на думку заявника, матеріали справи не містять доказів проведення відновлювального ремонту, а страхове відшкодування було перераховане позивачем безпосередньо на рахунок потерпілої особи (ОСОБА_6.) у завищеному розмірі, тому відсутні підстави для стягнення 4465 грн. в порядку регресу. Також відповідач вказує на безпідставність стягнення з нього судового збору в повному обсязі (1827 грн.) з порушенням встановленого процесуальним законом принципу пропорційного розподілу судових витрат.
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржуване рішення - зміні в частині стягнення з відповідача 1827 грн. витрат позивача по сплаті судового збору шляхом пропорційного стягнення таких витрат в сумі 1269,77 грн. з наступних підстав.
Залишаючи без змін первісне рішення про часткове задоволення позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що:
18.04.2014р. між ПАТ "Акціонерна страхова компанія "ОМЕГА" (далі - страховик) та ОСОБА_6 (далі - страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №311-07-2610-30, відповідно до якого застраховано транспортний засіб марки "BMW", державний реєстраційний номер НОМЕР_1.
Відповідно до довідки ДАІ № 9427349 про дорожньо-транспортну пригоду, 22.08.2014 в районі 7км автошляху Осокорки-Проців, Бориспільського району, сталася дорожньо-транспортна пригода (наїзд на транспортний засіб) між транспортним засобом марки "Honda", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_7 та транспортним засобом марки "BMW", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_6
Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22.09.2014 у справі №359/9285/14-п ОСОБА_7 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
26.08.2014р. страхувальник звернувся до позивача з заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, у якій зазначив, що дану виплату просить здійснити шляхом перерахування суми на рахунок СТО.
Протоколом огляд транспортного засобу від 01.10.2014 встановлено вид та характер пошкоджень транспортного засобу "BMW", державний реєстраційний номер НОМЕР_1.
Відповідно до звіту №3227 від 06.10.2014, складеного суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_8, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "BMW", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 внаслідок пошкодження, складає 12203,39 грн.
27.10.2014р. позивач на підставі страхового акту №10449-Т від 16.10.2014, розрахунку суми страхового відшкодування, з урахуванням рахунку-фактури №419790 від 23.09.2014, виставленого ТОВ "АВТ Баварія", виплатив страхове відшкодування у розмірі 13417,04 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2097 від 27.10.2014.
Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_7, яка керувала транспортним засобом марки "Honda", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, на момент скоєння ДТП була застрахована в ПАТ "Київський страховий дім" за полісом №АІ/6282928 з лімітом відповідальності за шкоду майну 50000 грн., франшиза 510 грн.
З урахуванням наведеного позивач звернувся до відповідача з вимогою №2229 від 20.11.2014 про виплату страхового відшкодування у розмірі 13417,04 грн. в порядку регресу.
Проте, відповідач платіжним дорученням №4194 від 19.12.2014 сплатив позивачу суму відшкодування лише у розмірі 8442,04 грн.
24.12.2014 позивач направив відповідачу вимогу №2438 від 23.12.2014 про здійснення доплати страхового відшкодування у розмірі 4975 грн. Однак, відповідач доплату не здійснив, у зв'язку з чим, позивач звернувся до суду про стягнення з ПАТ "Київський страховий дім" 4975 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.
Статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України "Про страхування" передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно з п.22.1 ст.22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Отже, позивачем на виконання умов договору добровільного страхування наземного транспорту №311-07-2610-30 від 18.04.2014 та на підставі страхового акту №10449-Т від 16.10.2014, звіту №3227 від 06.10.2014, розрахунку суми страхового відшкодування, з урахуванням рахунку-фактури ТОВ "АВТ Баварія" №419790 від 23.09.2014, було виплачено ОСОБА_6 страхове відшкодування у розмірі 13417,04 грн. (без ПДВ), що підтверджується платіжним дорученням №2097 від 27.10.2014, у зв'язку з чим, у позивача виникло право зворотної вимоги до ПАТ "Київський страховий дім" як особи, відповідальної за завдану шкоду згідно полісу №АІ/6282928.
Враховуючи вищенаведене, відповідач виплатив позивачу лише частину суми страхового відшкодування, а саме в сумі 8442,04 грн., що підтверджується платіжним дорученням №4194 від 19.12.2014, доказів протилежного ПАТ "Київський страховий дім" до суду не надано, тому з урахуванням приписів ст.9 Закону України "Про страхування" та умов полісу №АІ/6282928, апеляційна інстанція погодилася з висновком судом першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог в сумі 4465 грн. (13417,04- 8442,04- 510 (франшиза) = 4465грн.)
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 1848,51 грн. інфляційних втрат та 3% річних у сумі 112,30 грн., апеляційна інстанція погодилася з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, цивільні права та обов'язки сторін у спірних правовідносинах виникли з позадоговірних відносин, які регулюються, зокрема, нормами права, закріпленими в главі 82 ЦК України та законодавством про страхування.
Таким чином, приписи ст.625 ЦК України не поширюються на правовідносини, що виникли у зв'язку із завданням шкоди, а тому у задоволенні вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат слід відмовити.
Аналогічна позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 11.02.2015 у справі № 908/1757/14, від 24.03.2015 у справі № 910/17021/14, від 08.07.2015 у справі № 910/26074/14.
Сервіси для юристів