Постанова ВГСУ від 23.02.2016 року у справі №905/2640/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2016 року Справа № 905/2640/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Є.Борденюк Д.Кривди, С.Могил,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановувід 22.12.2015Донецького апеляційного господарського судуу справі№ 905/2640/15за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКомунального підприємства "Красноармійськтепломережа"простягнення 1 108 007,52 грну судове засідання прибув представникпозивачаСтарчик А.А. (дов. від 18.04.2014 № 14-90),заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк, пояснення представника позивача та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду з позовом до Комунального підприємства "Красноармійськтепломережа" про стягнення інфляційних втрат у розмірі 990112,11 грн, 3% річних у розмірі 117 895,41 грн, з посиланням на несвоєчасний розрахунок відповідача за договором № 14/2377/11 від 30.09.2011.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 05.11.2015 (суддя О. Кротінова), залишеним без зміни постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.12.2015 (колегія суддів: Д.Попков, І.Зубченко, О.Радіонова), у задоволені позовних вимог відмовлено.

Судові рішення мотивовані наступним.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 18.06.2014 у справі № 905/2648/14 задоволені частково позовні вимоги ПАТ "Національна акціонерна компанії "Нафтогаз України" до КП "Красноармійськтепломережа" шляхом присудження до стягнення з відповідача за неналежне виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу № 14/2377/11 від 30.09.2011 за період з жовтня 2011 року по грудень 2012 року суму основного боргу у розмірі 4 612 200,00 грн, за період з 01.08.2012 по 14.01.2014 штрафу у розмірі 348 569,54 грн, пені у розмірі 291 455,67 грн, 3% річних у розмірі 391 332,86 грн та інфляційних втрат у розмірі 15 168,07 грн.

Зазначене рішення було залишене без змін за результатами апеляційного та касаційного перегляду постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.08.2015 та постановою Вищого господарського суду від 24.11.2015.

Між тим, у матеріалах справи міститься укладений між сторонами договір про організацію взаєморозрахунків №745/30 від 14.10.2014, предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до п.24 ст.14 та п.2 ст.16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" та постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 № 30, сторонами яких серед інших також є позивач та відповідач - для погашення заборгованості останнього за природний газ за 2012 року за договором №14/2377/11 від 30.09.2011.

Відповідно до пп.пп. 2,3 п.3.1 Договору № 745/30 від 14.10.2014 про організацію взаєморозрахунків сторони зобов'язуються не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору, а також перерахувати кошти наступній стороні.

Згідно з п.5.2 Договору, він набирає чинності з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків за договором, а у п.5.3 цього договору зазначено, що договір є дійсним лише у разі проведення відповідного фінансування.

Так, відповідачем, для погашення заборгованості з жовтня 2011 року по грудень 2012 року за природний газ відповідно до договору №14/2377/11 від 30.09.2011, на рахунок позивача перераховано суму у розмірі 4 612 200,00 грн на виконання договору №745/30 від 14.10.2014, у тому числі з ПДВ у сумі 768 700,00 грн, що відповідає сумі заборгованості, визначеної в межах справи № 905/2648/14, та підтверджується (погашення) платіжним дорученням №1 від 10.11.2014, проведеним банком 21.11.2014.

Проте, враховуючи тривале невиконання відповідачем рішення Господарського суду Донецької області по справі № 905/2648/14 від 18.06.2014, позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України донараховано та пред'явлено до стягнення інфляційних втрат у розмірі 990 112,11 грн та 3% річних у загальному розмірі 117 895,41 грн, починаючи з 15.01.2014 по 21.11.2014 (до моменту сплати боргу).

Відповідно до ч. 2. ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сам по собі факт задоволення судом позовних вимог про стягнення певної суми заборгованості діючим законодавством наразі не віднесений до обставин, що припиняють чи змінюють правову природу грошового зобов'язання, а отже - жодною мірою не звільняє боржника від відповідальності за порушення грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора на отримання коштів, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, нарахування яких припиняється лише із припиненням відповідного грошового зобов'язання.

Між тим, наявність укладеного між сторонами в порядку передбаченого Законом України "Про Державний бюджет на 2014 рік" та постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 договору про організацію взаєморозрахунків №745/30 від 14.10.2014, який передбачає порядок погашення заборгованості на загальну суму 4 612 200,00 грн та відсутність доказів порушення відповідачем строків оплати заборгованості за цим договором змінили порядок і строки проведення розрахунків за отриманий у 2012 році природний газ на загальну суму 4 612 200,00 грн, яка виступала базою для нарахування стягуваних у цій справі 3% річних та інфляційних втрат.

Відтак, зміна вказаних параметрів виконання грошового зобов'язання, зумовлює необхідність визначення моменту прострочення оплати у розумінні ст.610 і ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України відносно означеної суми заборгованості не за умовами договору про купівлю-продаж природного газу №14/2377/11 від 30.09.2011 (у чому полягає позиція скаржника), а виходячи саме з умов договорів про організацію взаєморозрахунків.

У свою чергу, відсутність доказів порушення відповідачем умов оплати 4 612 200,00 грн, визначених договорам про організацію взаєморозрахунків, унеможливлює застосування наслідків, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України у вигляді стягнення заявлених в межах цієї справи 3% річних та інфляційних втрат, що узгоджується із п.3.1 означеного договору.

Відповідна правова позиція також узгоджується із висновками щодо застосування ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України у аналогічних справах, сформульованими Верховним Судом України у постанові від 01.07.2015 у справі №924/1230/14, від 23.09.2015 у справі № 917/2519/14, від 07.10.2015 у справі №924/406/14 та від 01.07.2015 у справі № 924/1230/14.

За змістом ч.1 ст.111-28 Господарського процесуального кодексу України вказане застосування норми матеріального права має враховуватися судами при вирішенні справ.

З посиланням на вказане, суди попередніх інстанцій у задоволені позову відмовили.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, позивач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права, просить рішення та постанову скасувати постанову, і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Рішення місцевого господарського суду про відмову у позові, яке підтримане судом апеляційної інстанції, засноване на тому, що заявлені позивачем 3 % річних та інфляційні втрати нараховані на суму заборгованості, строки оплати якої змінені сторонами у спосіб укладення договорів про організацію взаєморозрахунків.

Судами встановлено, що вказана сума основної заборгованості позивачу перерахована.

Верховний Суд України, зокрема, у постановах від 11.11.2015 у справі № 927/1733/14 та від 01.07.2015 у справі № 924/1230/14 дійшов висновку, що уклавши договір про організацію взаєморозрахунків, сторони у такий спосіб змінили порядок і строки проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до основного договору, та відмовились від застосування штрафних та інших фінансових санкцій за основним договором.

Відповідно до статті 11128 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.