ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 лютого 2016 року Справа № 903/743/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Кривди Д.С. - головуючого (доповідача), Борденюк Є.М. Могил С.К., за участю представників: позивачаСтарчик А.А., представник, відповідачаСлюсар М.О., представник, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 21.12.2015у справі№ 903/743/15 Господарського суду Волинської областіза позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз"простягнення 38 594 871,63 грн,ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" основного боргу у розмірі 23324643,42 грн, втрат від інфляційних процесів за весь час прострочення у розмірі 7915691,65 грн, пені в розмірі 6740669,50 грн, 3% річних в розмірі 613867,07 грн.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 09.09.2015 (суддя Гарбар І.О.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.12.2015 (судді: Василишин А.Р. - головуючий, Бучинська Г.Б., Філіпова Т.Л.), у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням та постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати і прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Скаргу мотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: статей 213, 653 Цивільного кодексу України, статей 42, 43, 47, 43, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановили суди попередніх інстанцій, 04.01.2013 між НАК "Нафтогаз України" (продавець) та ПАТ "Харківміськгаз" (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №13-167-ВТВ, за умовами п.1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.
Відповідно п.1.2. договору газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат покупця.
Пунктом 6.1. договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати обсягів газу протягом місяця поставки газу з урахуванням положень пункту 6.2 Договору. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу на підставі акта приймання-передачі.
Пунктом 7.2. договору сторони передбачили, що у разі невиконання покупцем п.6.1. умов цього договору він зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.
Відповідно до п.10.3. договору усі зміни і доповнення до цього договору оформлюються письмово та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадку, зазначеного у пункті 10.4 цього договору.
З метою узгодження вартості природного газу, обсягів переданого газу та інших умов договору №13-167-ВТВ від 04.01.2013 сторони уклали додаткові угоди: №1, №2, №3, №4, №5, №6, №7, №8, №9, №10 та №11.
Як встановлено господарськими судами, 22.12.2014 сторони уклали додаткову угоду №11 до договору №13-167-ВТВ від 04.01.2013, відповідно якої п.6.1. ст.6 "Порядок та умови проведення розрахунків" виклали у наступній редакції: "оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п. 6.2. договору. Остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ здійснюється покупцем після отримання повних розрахунків за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими продавцю в відповідному місяці відповідно до договорів на розподіл природного газу, укладеними між продавцем та покупцем.
У разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки природного газу за цим договором продавець повністю розрахувався за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими продавцю в попередньому місяці остаточний розрахунок за використаний природний газ здійснюється покупцем на підставі акта приймання-передачі до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
У будь якому випадку остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за цим договором здійснюється покупцем не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині поставки газу."
Зазначеною вище додатковою угодою №11 викладено ст.11 "Строк дії Договору" у наступній редакції: "Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 1 січня 2013 року, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення".
Господарськими судами встановлено, що на виконання умов договору та додаткових угод до нього позивач передав, а відповідач прийняв природного газу на загальну суму 169185500 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, предметом спору у цій справі є вимога ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення суми основного боргу у розмірі 23324643,42 грн, втрат від інфляційних процесів за весь час прострочення у розмірі 7915691,65 грн, пені в розмірі 6740669,50 грн, 3% річних в розмірі 613867,07 грн, що загалом складає 38594871,63 грн, з підстав здійснення несвоєчасних розрахунків за поставлений природний газ за період січень 2013 року - листопад 2014 року відповідно до умов договору купівлі-продажу природного газу №13-167-ВТВ від 04.01.2013.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містяться в статі 193 Господарського кодексу України.
Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права і виконувати свої обов'язки відповідно до договору.
Договір набирає чинності з моменту його укладення.
Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.
Сервіси для юристів