ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 лютого 2015 року Справа № 910/14120/14
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКартере В.І., Кролевець О.А.,розглянувши касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 15.12.2014 р. (головуючий суддя Зубець Л.П., судді Мартюк А.І., Новіков М.М.)та на рішенняГосподарського суду міста Києва від 22.10.2014 р. (суддя Нечай О.В.)у справі№ 910/14120/14 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Київгаз"доДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"простягнення 618 825,39 грн.
за участю представників:позивачаЛебедєв Ю.В.,відповідачаМацегорін А.О.,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.10.2014 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2014 р., позовні вимоги задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача проценти за користування коштами в розмірі 273 730,03 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 5 474,82 грн.; в іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись із вказаними вище судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційної інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 14, 536, 625, 1214 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4-2, 43, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник зазначає, що перераховані позивачем грошові кошти є попередньою оплатою за договором № 06/10-2046 від 20.12.2010 р., тому застосування судами до спірних правовідносин ч. 2 ст. 625 ЦК України є помилковим, оскільки стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором на поставку природного газу, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні цієї статті.
Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 20.12.2010 р. між Публічним акціонерним товариством "Київгаз" (як покупцем) та Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (як постачальником) укладено договір про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2046 (далі - Договір). Відповідно до умов цього Договору (п. п. 1.1, 1.2) постачальник зобов'язується передати покупцеві в 2011 році природний газ виключно для подальшої реалізації установам і організаціям, що фінансуються з державних та місцевих бюджетів, а покупець - приймати та оплачувати газ на умовах цього Договору. Постачальник передає покупцеві в 2011 році газ в обсязі до 32 440,00 тис. куб. м.
Відповідно до п. 3.1 Договору ціна за 1000 куб. м природного газу на дату укладення Договору становила 2 187,20 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 2 187,20 грн., крім того, ПДВ - 20% - 776,96 грн., всього з ПДВ - 2 624,64 грн. Загальна вартість цього Договору на дату його укладення становила 70 952 768,00 грн., крім того, ПДВ - 20%, разом з ПДВ - 85 143 321,60 грн. Строк поставки газу встановлений з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р. включно (п. 5.1 Договору).
У п. 10.1 Договору передбачено, що останній набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками сторін, але не раніше ніж через 14 днів (п'ять робочих у разі застосування процедури закупівлі з підстав, визначених п. 3 ч. 2 Закону України "Про здійснення державних закупівель") з дня опублікування у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель відомостей про рішення Уповноваженого органу про погодження процедури закупівлі в одного учасника, поширює дію на відносини, що склалися між сторонами з 01.01.2011 р. і діє у частині поставки газу до 31.12.2011 р. включно, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.
У період із січня по жовтень 2011 року між сторонами було укладено низку додаткових угод до Договору, якими змінювалися його умови. Зокрема, 03.10.2011 р. сторони уклали додаткову угоду № 6, в якій дійшли згоди вважати Договір припиненим в частині поставки природного газу з 01.10.2011 р.
На виконання умов Договору відповідач у період із січня по вересень 2011 року передав, а позивач прийняв природний газ. В оплату за поставлений газ позивач перерахував відповідачу 49 935 065,53 грн., внаслідок чого станом на 10.11.2011 р. виникла переплата в розмірі 4 757 688,55 грн. Зазначена переплата позивача по суті є коштами, які підлягають поверненню позивачу, оскільки внаслідок зменшення об'єму поставленого природного газу підстава їх набуття відпала.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Як встановлено судами, Договір за своєю правовою природою є договором поставки.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 ЦК України).
Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. ст. 525 та 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.ст. 610, 612 ЦК України).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період із січня по вересень 2011 року на виконання умов Договору відповідач передав, а позивач прийняв природний газ, вартість якого склала 45 177 376,98 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи акти приймання-передачі, підписані сторонами.
У період з 26.01.2011 р. по 11.11.2011 р. позивач перерахував відповідачу в оплату за поставлений газ 49 935 065,53 грн., що не заперечується сторонами та підтверджується наявними в матеріалах справи картками рахунку, а також банківськими виписками з рахунку позивача.
Таким чином, станом на 11.11.2011 р. у позивача обліковувалася переплата за Договором в розмірі 4 757 688,55 грн. Про наявність переплати також свідчать складені та підписані сторонами Акти звіряння розрахунків станом на 30.09.2012 р. та 31.10.2012 р.
Відповідач повернув позивачу вищезгадану суму переплати за Договором лише 11.10.2013 р., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою.
Позивач зазначає, що грошові кошти в розмірі 4 757 688,55 грн. перебували у відповідача без достатньої правової підстави, внаслідок чого у позивача виникло право на нарахування відповідачу на суму переплати 3% річних, інфляційних втрат та процентів за користування чужими коштами. За розрахунком позивача, з відповідача підлягає стягненню 3% річних в розмірі 273 730,03 грн., інфляційні втрати в сумі 71 365,33 грн. та проценти за користування чужими коштами в розмірі 273 730,03 грн.
Сервіси для юристів