Постанова ВГСУ від 22.12.2016 року у справі №925/118/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2016 року Справа № 925/118/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Корнілової Ж.О. - головуючого (доповідач), Вовка І.В., Стратієнко Л.В., розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аванхімікл"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2016у справі№ 925/118/16 Господарського суду Черкаської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Аванхімікл"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Відродження Кривець"про за участю від позивача: від відповідача:стягнення 689865,31 грн., Люлька О. М., Жук І. В.,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача 528148, 87 грн. курсової різниці, 92855, 02 грн. грн. плати за користування товарним кредитом, 4851, 99 грн. 3% річних, 21113, 23 грн. втрат внаслідок інфляції, 42896,20 грн. штрафу за неналежне виконання умов договором купівлі-продажу від 12.03.2014 № 15 (далі-договір №15), додаткової угоди від 31.10.2014 № 1.

Позов заявлено з тих мотивів, що згідно із договором купівлі-продажу № 15 від 12.03.2014, додаткової угоди від 31.10.2014 № 1 позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар (далі-товарно-матеріальні цінності, ТМЦ) на загальну суму 306667, 94 грн.

31.10.2014 відповідач звернувся до позивача з листом про перенесення терміну розрахунку за отримані ТМЦ у сумі 306 667,94 грн. за договором №15 від 12.03.2014 на 2015 рік у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем відповідача. Позивачем надано згоду на перенесення терміну розрахунку за договором № 15 на 2015 рік і сторонами підписано додаткову угоду № 1 від 31.10.2014 відповідно до умов якої, розрахунок повинен проводитися на наступних умовах:

"На залишок заборгованості продавець надає покупцю товарний кредит з відстрочкою платежу:

50% до 01.09.2015;

50% до 01.11.2015".

Товарний кредит з відстрочкою платежу надається на умовах сплати 11% річних за користування товарним кредитом за період з 01.12.2014 до повного виконання покупцем своїх зобов'язань договором № 15.

Позивач, посилаючись на п. 4.6. договору №15 змінив розмір основної заборгованості відповідача відповідно до зміни курсу гривні до іноземної валюти, що визначена еквівалентом ціни на товар.

Позивач вважає, що станом на 01.09.2015 відповідач повинен сплатити 428 962,00 грн.

На думку позивача, загальна сума курсової різниці становить 551256,07 грн., тобто загальна сума основної заборгованості відповідача станом на 20.01.2016 складає 857924,01 грн. Дані про курс валют на міжбанківському валютному ринку взяті позивачем із сайту MezhBank.org.ua .

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 07.04.2016 у справі № 925/118/16 (суддя Єфіменко В. В.) у позові відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 у справі № 925/118/16 (у складі колегії суддів: Гаврилюка О. М. - головуючого, Гончарова С. А., Станіка С. Р.) рішення Господарського суду Черкаської області від 07.04.2016 у справі № 925/118/16 залишено без змін.

Постанову мотивовано тим, що у позивача немає права на нарахування зміни курсу гривні до іноземної валюти та підстав для стягнення заявлених позивачем 5% штрафу, 3% річних та втрат внаслідок інфляції.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 у справі № 925/118/16, Товариство з обмеженою відповідальністю "Аванхімікл" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 07.04.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 у справі № 925/118/16, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

У касаційній скарзі заявник посилається на порушення та неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж. О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 189 Кодексу ціна (тариф) є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається у договорі в гривнях.

Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства.

При визначенні ціни у договорі слід враховувати положення ч. 2 ст. 524 Цивільного кодексу України про те, що сторони можуть визначати грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.