Постанова ВГСУ від 22.12.2016 року у справі №905/309/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2016 року Справа № 905/309/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Корнілової Ж.О. - головуючого (доповідач), Вовка І. В., Кондратової І. Д.,розглянувши матеріали касаційної скарги Державного підприємства "Судовий будівельно-експертний центр" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 05.10.2016у справі№ 905/309/16 Господарського суду Донецької областіза позовомДержавного підприємства "Судовий будівельно-експертний центр"ДоПриватного підприємства "Строитель-7" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: про за участю від позивача: від відповідача: від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державна судова адміністрація України, визнання договору недійсним, Клюца С. О., Ципляк П. С., Степаненко А. О.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Донецької області від 09.06.2016 у справі № 905/309/16 (у складі колегії суддів: Осадчої А. М. - головуючого, Кучерявої О. О., Кротінової О. В.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 05.10.2016 у справі № 905/309/16 (у складі колегії суддів: Ломовцевої Н. В., Колядко Т. М., Татенко В. М.) рішення Господарського суду Донецької області від 09.06.2016 у справі № 905/309/16 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Донецького апеляційного господарського суду від 05.10.2016 у справі № 905/309/16, Державне підприємство "Судовий будівельно-експертний центр" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 09.06.2016 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.10.2016 у справі № 905/309/16, а справу передати на новий розгляд.

У касаційній скарзі заявник посилається на порушення та неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників позивача, відповідача, представника 3-ї особи, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що між Державним підприємством "Судовий будівельно-експертний центр" та Приватним підприємством "Строитель-7" 15.10.2013 укладено договір підряду № 1015-2013, умовами якого передбачено, що підрядник зобов'язується виконати будівельно-монтажні роботи, визначені у проектно-кошторисній документації та договорі на умовах та в строк, передбачені договором, у будівлі, вказаній генпідрядником, що знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Челюскінців, 163, а генпідрядник зобов'язується прийняти та оплатити роботи підрядника відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 3.1. договору підрядник виконує всі передбачені договором будівельно-монтажні роботи у строк до 31.12.2013 включно. Договір вступає в силу з дня підписання договору сторонами та затвердження і підписання проектно-кошторисної документації. Підрядник має право достроково завершити виконання будівельно-монтажних робіт.

Погоджену вартість будівельно-монтажних робіт за договором визначено відповідно до актів виконаних робіт форми № КБ-2в, які є невід'ємною частиною договору.

Розрахунок за виконані підрядником будівельно-монтажні роботи здійснюється шляхом сплати генпідрядником грошової суми на поточний рахунок підрядника в актів приймання-передачі виконаних робіт протягом п'яти банківських днів з моменту підписання сторонами актів приймання-передачі виконаних робіт форми № КБ-2в (пп.3.3 договору).

Відповідно до п. 4.2. договору генпідрядник зобов'язаний сплатити підряднику вартість виконаних підрядником будівельно-монтажних робіт відповідно до акту приймання-передачі виконаних робіт в строк, в порядку та в розмірі, встановленому договором, а також прийняти в строк ці роботи.

Відповідно до п. 9.1 договору договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань, включаючи зобов'язання по сплаті штрафу та відшкодування збитків у розмірі та у випадках, передбачених договором.

Між сторонами 01.12.2013 укладено додаткову угоду № 1, якою сторонами внесено зміни до п. 2.1., п. п. 3.2.1, п. п. 3.2.2 договору підряду № 1015-2013 від 15.10.2015.

Відповідно п. 2.1. договору вартість будівельно-монтажних робіт по договору складає 1138003, 49 грн., в т.ч. ПДВ 20 % - 189667, 25 грн.

Відповідно до п. 3.2.1., враховуючи договірні відносини генпідрядника з первинним замовником, сторони дійшли згоди щодо вартості послуг генпідрядника у розмірі 5 % від вартості будівельно-монтажних робіт, передбаченої в п. 2.1. договору, що становить 56900, 17 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 9483, 36 грн.

Пунктом 3.2.2. договору сторонами передбачено, що сума до сплати за виконані підрядником будівельно-монтажні роботи за договором 1081103,32грн., в т.ч. ПДВ 20% - 180183,89грн.

Договір та додаткову угоду підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

Судами встановлено, що сторонами договору підписано акти приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в за грудень 2013 року на загальну суму 1081103,32грн., що повністю відповідає вартості будівельно-монтажних робіт, узгодженій в п. 2.1. договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 01.12.2013). Наведена сума повністю кореспондується з вартістю, визначеній в довідці про вартість виконаних будівельних робіт за формою № КБ-3.

Вказані дані акти та довідка містять посилання на договір підряду № 1015-2013 від 15.10.2013.

Сторонами підписано акти звірки розрахунків за договором за період 2014 року та станом на 31.12.2013, за якими позивачем визнано заборгованість перед відповідачем у розмірі 1081103,32грн.

Судами зазначено, що вказаний договір є договором будівельного підряду, а спірні відносини регулюються главою 61 Цивільного кодексу України та статтями 317-324 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 877 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також визначено, яка із сторін і в який строк зобов'язана надати відповідну документацію.