Постанова ВГСУ від 22.12.2015 року у справі №13/253-б

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2015 року Справа № 13/253-Б Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Панової І.Ю.,суддів:Білошкап О.В., Жукової Л.В.,

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк"на ухвалу та постанову у справігосподарського суду Хмельницької області від 10.06.2015 Рівненського апеляційного господарського суду від 05.10.2015 № 13/253-Б господарського суду Хмельницької областіза заявою Закритого акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", від імені якого діє дирекція Хмельницької філії "ПриватБанк"доПриватного підприємця Римського Андрія Вікторовичапровизнання банкрутомза участю представників сторін: від Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" - Басій К.С.

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 20.10.2006 за заявою Закритого акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", від імені якого діє дирекція Хмельницької філії "ПриватБанк" порушено провадження у справі № 13/253-Б про банкрутство Приватного підприємця Римського Андрія Вікторовича з урахуванням особливостей, передбачених ст. ст. 47, 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою господарського суду Хмельницької області від 25.01.2007 боржника - Приватного підприємця Римського Андрія Вікторовича визнано банкрутом, відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру.

20.04.2015 на адресу господарського суду від Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") надійшла заява про визнання поточних грошових вимог у сумі 19 515,72 грн.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 10.06.2015 у справі № 13/253-Б в задоволенні заяви ПАТ КБ "ПриватБанк" про визнання поточних грошових вимог до банкрута в сумі 19 515,72 грн. відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.10.2015 у справі № 13/253-Б апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Хмельницької області від 10.06.2015 у справі № 13/253-Б залишено без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, просило скасувати ухвалу господарського суду Хмельницької області від 10.06.2015 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 05.10.2015 у справі № 13/253-Б, та передати заяву про визнання поточних грошових вимог кредитора на розгляд місцевого господарського суду, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ч. 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 43 ГПК України.

Переглянувши у касаційному порядку прийняті у даній справі судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій в оскаржуваних ухвалі та постанові, в обґрунтування поданої заяви про визнання поточних грошових вимог у сумі 19 515,72 грн. заявник (кредитор) ПАТ КБ "ПриватБанк" зазначило, що кредитною угодою № 0209/469 від 11.09.2002, встановлено відсоткову ставку з користування кредитом 18% річних (п. 1.4).

Відповідно до п. 3.2 Кредитної угоди від 11.09.2002, відсотки за кредит нараховуються щоденно, при цьому кількість днів у році приймається рівною 360 і в одному місяці - фактична кількість днів.

Пункт 3.3 Кредитної угоди від 11.09.2002 встановлює, що у випадку прострочки погашення кредиту відсотки на суму кредиту нараховуються і за період прострочки. Дана угода діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань (п.10.6 Кредитної угоди від 11.09.2002).

Постановою господарського суду Хмельницької області, визнано безспірні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" в розмірі 146 667,71 грн., що підтверджені рішенням господарського суду Хмельницької області у справі № 13/5394 від 22.12.2003, встановлено заборгованість за кредитом (тіло кредиту) в розмірі 20 000 Дол. США.

За період з 20.10.2006 (дата порушення провадження у справі про банкрутство по 25.01.2007 (дата визнання боржника банкрутом), всього 91 день поточні вимоги КБ "ПриватБанк" становлять 910 Дол. США, що за курсом 2 144, 5856 грн. за 100 Дол. США станом на 17.04.2015, становить 19 515,72 грн.

Враховуючи викладене, кредитор ПАТ КБ "ПриватБанк" просив суд визнати поточні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" до ПП Римського А.В. по кредитній угоді № 0209/469 від 11.09.2002 в сумі 19 515,72 грн. та включити їх до реєстру вимог кредиторів ПП Римського А.В.

Разом з тим, судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі встановлено, що присутній в судовому засіданні ліквідатор у своїх усних поясненнях та у поданому письмовому запереченні просив суд застосувати встановлені законом строки позовної давності та відмовити в задоволенні заяви ПАТ КБ "ПриватБанк" про визнання поточних грошових вимог до банкрута в сумі 19 515,72 грн.

Дослідивши заяву кредитора ПАТ КБ "ПриватБанк" та наявні в матеріалах докази, заслухавши пояснення представників сторін господарський суд встановив, що постановою господарського суду Хмельницької області від 25.01.2007 визнано безспірні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" в розмірі 146 667, 71 грн., що підтверджені рішенням господарського суду Хмельницької області у справі №13/5394 від 22.12.2003, однак, заявником (кредитором) ПАТ КБ "ПриватБанк" заява про визнання поточних грошових вимог до банкрута в сумі 19 515,72 грн. за період з 20.10.2006 (дата порушення провадження у справі про банкрутство) по 25.01.2007 (дата визнання боржника банкрутом) подана 20.04.2015, цим самим, на думку суду першої інстанції, порушено норми ст. 257 ЦК України, якою встановлено що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Крім цього, господарським судом зазначено, що кредитор не навів поважних причин пропущення встановлених законом строків, клопотання про їх поновлення не надав.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ч. 4 ст. 267 ЦК України, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволені заяви ПАТ КБ "ПриватБанк" про визнання поточних грошових вимог до банкрута в сумі 19 515,72 грн. у зв'язку із пропуском заявником строку позовної давності.

Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові від 05.10.2015 погодився із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволені заяви ПАТ КБ "Приватбанк" про визнання поточних грошових вимог до банкрута в сумі 19 515,72 грн. у зв'язку із пропуском заявником строку позовної давності.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що постанова про визнання Приватного підприємця Римського А.В. банкрутом прийнята судом першої інстанції 25.01.2007, таким чином із 25.01.2007 у ПАТ КБ "Приватбанк" виникло право на стягнення із Приватного підприємця Римського А.В. додатково нарахованих сум відсотків за кредитним договором.

Проте, в даному випадку ПАТ КБ "Приватбанк" своє право щодо стягнення додатково нарахованих відсотків за кредитними договором (поза межами виконавчого документу) могло реалізувати до 26.01.2010.

Отже, на думку суду апеляційної інстанції, строк, у межах якого ПАТ КБ "Приватбанк" міг звернутися до господарського суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, сплив.

Суд другої інстанції в постанові встановив, що причин пропущення встановлених законом строків заявник не навів ні у суді першої інстанції, ні у суді апеляційної інстанції. Обґрунтованого клопотання про їх поновлення також не надано.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що ухвала господарського суду про відмову в задоволенні заяви ПАТ КБ "ПриватБанк" про визнання поточних грошових вимог до банкрута в сумі 19 515,72 грн. та постанова суду апеляційної інстанції прийняті із порушенням вимог ст. 43 ГПК України, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, в зв'язку з чим, підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, виходячи з наступного.