ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2016 року Справа № 911/5039/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Корнілової Ж. О. - головуючий (доповідач), Могила С. К., Малетича М. М.,розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"на рішення Господарського суду Київської області від 14.06.2016та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2016У справі№ 911/5039/14 Господарського суду Київської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Будівельні проекти"до1)Українського консорціуму "Екосорб", 2)Товариства з обмеженою відповідальністю "ПГ Інвест",третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1: 1)Публічне акціонерне товариство "ФІНРОСТБАНКтреті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2: 2) Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України", 3) ОСОБА_4про за участю від позивача: від відповідача 1: від відповідача 2: від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1: від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2:визнання права власності, ОСОБА_5, не з'явилися, не з'явилися, не з'явилися, ОСОБА_6, не з'явилися,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Київської області від 14.06.2016 у справі № 911/5039/14 (суддя Ярема В. А.) позовні вимоги частково задоволено. Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Будівельні проекти", що діє від свого імені та в інтересах Пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду "Будівельний" право власності на квартири № № 19, 43, 102, 118, 123, 134, 141, 142, 161, 162, 201, 206, 209, 218, 222, 227, 231, 237, 311, 317, 330, 339, 378, 383, 396, 401, що знаходяться у житловому будинку № 9 по вул. Коцюбинського, село Чайка, Києво-Святошинського району, Київської області. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2016 у справі № 911/5039/14 (у складі колегії суддів: Зеленіна В. О. - головуючого, Ткаченка Б. О., Коршун Н. М.) рішення Господарського суду Київської області від 14.06.2016 у справі № 911/5039/14 залишено без змін.
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Київської області від 14.06.2016 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2016 у справі № 911/5039/14, Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 14.06.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2016 у справі № 911/5039/14, і прийняти нове рішення у справі, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ "Компанія з управління активами "Будівельні проекти" відмовити повністю.
Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника позивача та відповідача, перевіривши порушення норм процесуального права та неправильно застосування норм матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно із ст.ст. 526, 527, 530-532 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу. Інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Майном як особливим об'єктом вважаються окремі речі, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки (ч. 1 ст. 190 ЦК України).
Майновими правами визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права та право вимоги.
Майнове право, яке можна визначити як "право очікування", які є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.
Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.
Частиною першою ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 331 ЦК України передбачено, що загальне правило, відповідно до якого право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації на нерухоме майно після завершення будівництва та прийняття його в експлуатацію.
Відповідно до ст. 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.
Виникнення права власності на новостворений об'єкт нерухомості на підставі судового рішення зазначеними нормами та нормою ст. 331 України не передбачено.
Вказаними Законами визначено порядок оформлення права власності (здійснення державної реєстрації права власності) на об'єкт інвестування після прийняття такого об'єкта до експлуатації.
Враховуючи, що відповідно до ст. 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особі суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який законом спосіб позивач набув права власності на спірний об'єкт, та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому ст. 392 ЦК України.
Порядок оформлення права власності на об'єкт інвестування після прийняття такого об'єкта до експлуатації врегульовано Законом України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю та Законом України "Про інвестиційну діяльність".
Відповідно до приписів ст. ст. 1, ч. 1, 3 ст. 4, ч. 2 ст. 5, ч. 5 ст. 7 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.
Такими цінностями можуть бути, зокрема, кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери.
Об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права.
Об'єктами інвестиційної діяльності не можуть бути об'єкти житлового будівництва, фінансування спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління. Інвестування та фінансування будівництва таких об'єктів може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, які створені та діють відповідно до законодавства, а також через випуск безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром виступає одиниця такої нерухомості.
Інвестори - суб'єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування.
Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності.
Сервіси для юристів