ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2016 року Справа № 910/14043/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючий суддя Судді:Могил С.К. (доповідач), Грек Б.М., Малетич М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" та товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Пром" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 та рішення господарського суду міста Києва від 15.04.2016 у справі № 910/14043/15 господарського суду міста Києва за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс", до:1) приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія", 2) товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Пром",третя особаОСОБА_4, простягнення 77 025, 05 грн.,за участю представників
позивача: Неклонського В.І.,
відповідача-1: Татаріної О.Ю.,
відповідача-2: Дураченко Г.О.,
третьої особи: не з'явились,
В С Т А Н О В И В :
У червні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" та товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Пром" про стягнення 48 538, 20 грн. шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою, а саме: 18 763, 56 грн. з відповідача-1 та 30 374, 64 грн. з відповідача-2.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.06.2016 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - ОСОБА_4.
Позивачем 15.03.2016 подано до господарського суду міста Києва заяву про збільшення позовних вимог, в якій останній просив стягнути 18 763, 56 грн. з відповідача-1 та 58 261, 49 грн. з відповідача-2.
Рішенням господарського суду міста Києва від 15.04.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2016, позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з відповідача-1 на користь позивача 18 763, 56 грн. страхового відшкодування та витрати на проведення експертизи у розмірі 841, 88 грн.; стягнуто з відповідача-2 на користь позивача 58 261, 49 грн. та витрати на проведення експертизи у розмірі 2 614, 12 грн.
Не погоджуючись з рішенням місцевого та постановою апеляційного господарських судів, відповідач-1 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині задоволення позовних вимог до нього та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в позові.
Також до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів звернувся відповідач-2, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові до відповідача-2.
В обґрунтування заявлених вимог скаржники посилаються на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Переглянувши в касаційному порядку оскаржені судові рішення колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 26.06.2014 на 353 км а/д Київ-Харків сталася ДТП, а саме: водій ОСОБА_4, керуючи автомобілем МАЗ (д.н. НОМЕР_1), який належить відповідачу-2, не дотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв зіткнення з автомобілем DAF (д.н. НОМЕР_2) з напівпричепом Schmitz, у зв'язку з чим транспортним засобам було завдано механічних пошкоджень.
Постановою Київського районного суду м. Полтави від 28.07.2014 у справі № 552/4341/14-п ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля МАЗ (д.н. НОМЕР_1), на момент ДТП була застрахована відповідачем-1 на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №АІ/6804210), яким передбачено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб - 50 000 грн. та франшизу у розмірі 500 грн.
Зазначена вище ДТП визнана відповідачем-1 страховим випадком, у зв'язку з чим позивачу виплачено страхове відшкодування у розмірі 30 736, 44 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.
Водночас позивач стверджує, що згадана сума є суттєво заниженою та не дозволяє повністю провести відновлювальний ремонт пошкоджених в ДТП тягача та напівпричепа, а тому відповідач-1 зобов'язаний сплатити недоплачену частину страхового відшкодування в межах ліміту відповідальності за вирахуванням франшизи, а відповідач-2 - різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, що і стало підставою для звернення з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з їх обґрунтованості та доведеності.
Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів з огляду на таке.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно зі ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Сервіси для юристів