Постанова ВГСУ від 22.10.2015 року у справі №910/9655/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2015 року Справа № 910/9655/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В.суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О.розглянувши матеріали касаційної скаргиДочірнього підприємства "УКРАВТОГАЗ" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.07.15у справі№910/9655/15 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"доДочірнього підприємства "УКРАВТОГАЗ" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"простягнення 10 050,49 грнРозпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 20.10.15 у зв'язку з виходом з відпустки судді Швеця В.О., для розгляду даної справи, сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Добролюбова Т.В., судді - Гоголь Т.Г., Швець В.О.

В судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача - Лисенко С.І. - за дов. від 26.12.14;

від відповідача - Шегера І.П. - за дов. від 26.12.14.

Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" у квітні 2015 року заявлено позов до Дочірнього підприємства "УКРАВТОГАЗ" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення 10 050,49 грн, з яких: 7 065,78 грн - основного боргу, 1 271,84 грн - пені, 636,50 грн - 3% річних, 581,77 грн - інфляційних втрат та 494,60 грн - штрафу. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу від 13.10.10 №252-К/91-2340-У в частині оплати вартості товару, поставленого за накладними-вимогами від 13.10.10 №3/10-2016, №15/10-2005 та №06/10-2015. При цьому позивач посилався на приписи статей 549, 610-612, 625, 631 Цивільного кодексу України та статей 193, 230- 232 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.06.15, ухваленим суддею Спичак О.М., позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 7 065,78 грн - основного боргу та 363,55 грн - 3% річних. Суд виходив з факту неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором купівлі-продажу в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманого товару. В частині позовних вимог про стягнення 1 271,84 грн - пені, 272,95 грн - 3% річних, 581,77 грн - інфляційних втрат та 494,60 грн - штрафу судом відмовлено. Суд визнав необґрунтованим нарахування позивачем відповідачеві, в порядку приписів статті 231 Господарського кодексу України, пені і 7% штрафу, оскільки останнім було допущено прострочення виконання саме грошового зобов'язання. Суд установив, що строк позовної давності за основним зобов'язанням не сплив, позаяк переривався у зв'язку з підписанням уповноваженими представниками сторін акта звірки взаємних розрахунків станом на 30.09.12. При цьому суд дійшов висновку, що переривання строку позовної давності за вимогами про стягнення основного боргу не свідчить про переривання такого строку за вимогами про стягнення 3% річних та інфляційних втрат. Тому суд задовольнив позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в межах строків позовної давності за період прострочення з 15.04.12 до 31.12.13 в розмірі 363,55 грн. В решті частині заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період з 15.04.12 до 31.12.13 суд відмовив.

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Хрипуна О.О. - головуючого, Власова Ю.Л., Михальської Ю.Б., постановою від 22.07.15, перевірене рішення у справі залишив без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Дочірнє підприємство "УКРАВТОГАЗ" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційної інстанції у справі скасувати, та прийняти нове рішення яким у позові відмовити у повному обсязі. Скаржник вказує на порушення судами приписів статей 256-258, 264, 266, 267, 526 Цивільного кодексу України, статей 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та статей 32-34, 43 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник зазначає, що, на його думку, судами були невірно встановлені обставини справи та оцінені зібрані у справі докази. При цьому, він посилається на те, що акт звірки розрахунків не є належним доказом у справі, оскільки підписаний неуповноваженою особою та не підтверджує визнання відповідачем заборгованості за спірним договором.

Від Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" отримано відзив на касаційну скаргу в якому останній просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.07.15 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В. та пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами норм матеріального і процесуального права. Судами попередніх інстанцій установлено, що 13.10.10 між Дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", та Дочірнім підприємством "УКРАВТОГАЗ" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" був укладений договір купівлі-продажу №252-К/91-2340-У, за умовами якого позивач продав, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити запасні частини та матеріали - продукція, відповідно до специфікації, яка є невід'ємною частиною договору. Специфікацією, що є додатком №1 до договору, сторони погодили найменування, кількість, ціну за одинцю та загальну вартість продукції. Пунктом 3.4 договору сторони погодили, що продавець після поставки продукції та підписання сторонами відповідної видаткової накладної, виписує рахунок-фактуру, у якому зазначається ціна та вартість поставленої продукції згідно зі специфікацією до цього договору. Згідно з пунктом 3.5 договору покупець здійснює 100% оплату вартості продукції упродовж 5 днів після отримання рахунка-фактури шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця, зазначеного в розділі 10 договору. Судами попередніх інстанцій установлено, і це підтверджується матеріалами справи, що предметом позову є вимога Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" про стягнення з Дочірнього підприємства "УКРАВТОГАЗ" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 10 050,49 грн, з яких: 7 065,78 грн - основного боргу, 1 271,84 грн - пені, 636,50 грн - 3% річних, 581,77 грн - інфляційних втрат, 494,60 грн - штрафу. Підставою позову Товариство визначило неналежне виконання відповідачем умов укладеного між ними договору купівлі-продажу від 13.10.10 №252-К/91-2340-У в частині сплати вартості отриманого товару. Судові рішення у справі переглядаються в межах доводів касаційної скарги. За приписами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Зі змісту вказаної норми убачається, що за загальним правилом, обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі - продажу не встановлено інший строк оплати. За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Дана норма кореспондує з пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України. За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. За приписами частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку зібраним у справі доказам, господарські суди на підставі повного та всебічного розгляду справи установили, що позивач у відповідності до умов спірного договору купівлі-продажу від 13.10.10 № 252-К/91-2340-У поставив відповідачу продукцію на суму 7 065,78 грн. Установили суди і те, що відповідач отримав продукцію, проте за неї не розрахувався, його борг становить 7 065,78 грн. Як вже зазначалося, відповідачем було подано заяву про застосування строків позовної давності до заявлених вимог. Між тим, господарські суди установили, що строк позовної давності не сплив, оскільки він переривався у зв'язку з підписанням уповноваженими представниками сторін акта звірки. Відповідно до приписів статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, стаття 257 Цивільного кодексу України. Статтею 264 вказаного Кодексу унормовано, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Як установили господарські суди, з підтвердженням матеріалами справи, уповноваженими представниками позивача і відповідача був підписаний акт звірки, який складений станом на 30.09.12 та включав заборгованість за спірним договором поставки, що є дією, яка, у розумінні приписів наведених норм, свідчить про визнання відповідачем свого боргу та перериває строк позовної давності. Згідно із частиною 4 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації, однією з яких є введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером. Частиною 7 цієї ж статті встановлено, що головний бухгалтер, зокрема, організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій. Зі змісту вказаних законодавчих положень убачається наявність повноваження у головного бухгалтера на підпис акта звірки взаєморозрахунків. Як установлено судами, спірний акт підписаний головним бухгалтером та скріплений печаткою підприємства - відповідача. Отже, як установили господарські суди, з підтвердженням матеріалами справи, спірний акт звірки був підписаний уповноваженими представниками сторін, складений станом на 30.09.12, тобто в межах строку позовної давності, і включає заборгованість за спірним договором купівлі-продажу від 13.10.10 №252-К/91-2340-У та перериває строк позовної давності. Висновок судів попередніх інстанцій про те, що на момент звернення з даною позовною заявою строк позовної давності не був пропущеним, визнається судом правомірним. Відповідно до вимог частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази, додатково перевіряти їх. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками господарських судів про наявність підстав для часткового задоволення позову. Довід скаржника про те, що акт звірки не є належним доказом визнається неспроможним, оскільки він стосується переоцінки зібраних у справі доказів. Отже, доводи касаційної скарги ґрунтуються на переоцінці доказів та установленого судами попередніх інстанцій не спростовують. З огляду на зазначене, підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається. Судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.07.15 у справі №910/9655/15 залишити без змін.

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "УКРАВТОГАЗ" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

В.Швець