ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2015 року Справа № 914/4537/14
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Грек Б.М. і Палій В.В.
розглянувши касаційну скаргу Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів (далі - Управління),
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.06.2015
зі справи № 914/4537/14
за позовом Управління
до приватного підприємства "ТЕХНЕ - СІМС", м. Львів (далі - Підприємство),
про стягнення 33 588,02 грн.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
позивача - не з'яв.,
відповідача - Піти Я.І.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Позов було подано про стягнення 29 821,62 грн. заборгованості за договором та 3 766,40 грн. пені.
Рішенням господарського суду Львівської області від 03.03.2015 (суддя Долінська О.З.): позов задоволено частково; стягнуто з Підприємства на користь Управління: 29 821,62 грн. основної заборгованості, 604,93 грн. пені і 1 827 грн. витрат зі сплати судового збору; в решті позову відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.06.2015 (колегія у складі: Марко Р.І. - головуючий, Желік М.Б. і Костів Т.С.): задоволено апеляційну скаргу Підприємства; згадане рішення місцевого господарського суду скасовано; прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено; з Управління стягнуто на користь Підприємства 913,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Управління просить скасувати оскаржувану постанову апеляційної інстанції з даної справи, а рішення господарського суду Львівської області від 03.03.2015 залишити без змін та покласти судові витрати на Підприємство. Скаргу з посиланням на статті 230, 283, 284, 291, 343 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статтю 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статтю 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а також положення Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) мотивовано прийняттям відповідної постанови "з невірним тлумаченням обставин справи", порушенням норм матеріального і процесуального права.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Сторони відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Суд першої інстанції у розгляді справи виходив з таких обставин та висновків.
10.11.2011 Управлінням і Підприємством було укладено договір № 68-11 на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення (далі - Договір), за умовами якого:
- на умовах оренди на терміни відповідно до ухвали Львівської міської ради від 03.12.2009 № 3087 Управління зобов'язалося надати Підприємству конструктивний елемент благоустрою комунальної власності для розміщення названих об'єктів площею 56 кв.м за адресою: м. Львів, вул. С. Гавришкевича - вул. І. Гонти (далі - об'єкт оренди), а Підприємство зобов'язалося вчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату;
- термін дії Договору - 3 роки (пункт 7);
- орендар вносить плату за користування об'єктом оренди щомісячно до 25 числа поточного місяця у розмірі 800,15 грн. за місяць, у тому числі ПДВ 133,36 грн. (пункт 3.2).
За твердженням Управління, Підприємство неналежним чином виконувало взяті на себе зобов'язання, зокрема, не в повному обсязі здійснювало оплату за користування об'єктом оренди, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у сумі 29 821,62 грн. за період з 10.11.2011 по 10.11.2014.
17.11.2014 Управлінням було складено акт звірки взаєморозрахунків між сторонами. Однак, як зазначає Управління, Підприємство цього акта не підписало, в добровільному порядку суму заборгованості не сплатило, в зв'язку з чим і подано позов про стягнення сум заборгованості, а також пені за період з січня 2014 року по жовтень того ж року.
Сервіси для юристів