Постанова ВГСУ від 22.09.2015 року у справі №911/4884/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2015 року Справа № 911/4884/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Катеринчук Л.Й. (головуючого-доповідача), Коваленка В.М., Куровського С.В.розглянувши касаційну скаргу Головного управління ДФС у Київській областіна ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 24.06.2015 року у справі господарського суду № 911/4884/14 Київської областіза заявою ТОВ "Інтеркристал"доТОВ "Інтеркристал"про визнання банкрутомліквідаторКучак Ю.Ф.в судовому засіданні взяли участь представники сторін:

Головного управління ДФС у Київській області:не з'явилися,ТОВ "Інтеркристал" в особі ліквідатора Кучака Ю.Ф.:Гречуха А.А. (довіреність від 20.03.2015 року).В С Т А Н О В И В :

ухвалою господарського суду Київської області від 17.11.2014 року прийнято до розгляду в підготовчому засіданні заяву ліквідатора ТОВ "Інтеркристал" (далі - боржника) Кучака Ю.Ф. про порушення справи про банкрутство боржника з урахуванням особливостей, передбачених статтею 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року) (далі - Закон про банкрутство) (том 1, а.с. 1 - 2).

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.11.2014 року, залишеною без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій, порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Інтеркристал", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (том 1, а.с. 68 - 69, 142 - 149, том 2, а.с. 45 - 49).

Постановою господарського суду Київської області від 09.12.2014 року (суддя Лопатін А.В.) боржника визнано банкрутом, відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено Кучака Ю.Ф., якого зобов'язано у визначеному законом порядку здійснити ліквідаційну процедуру і подати до господарського суду звіт про виконану роботу та ліквідаційний баланс, постановлено оприлюднити на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оголошення (повідомлення) про визнання ТОВ "Інтеркристал" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у справі (том 1, а.с. 80 - 83).

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Головне управління ДФС у Київській області (далі - скаржник) звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати постанову місцевого господарського суду від 09.12.2014 року, провадження у справі припинити, обґрунтовуючи неповнотою дослідження судом першої інстанції обставин справи при винесенні оскаржуваного судового рішення та передчасністю його висновків про визнання боржника банкрутом та введення ліквідаційної процедури у справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2015 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Гарник Л.Л., суддів: Доманської М.Л., Шипка В.В.) припинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Київській області на постанову місцевого господарського суду про визнання боржника банкрутом у даній справі (том 2, а.с. 105 - 108). Апеляційний суд дійшов висновку, що заявник апеляційної скарги не є суб'єктом права на апеляційне оскарження постанови про визнання боржника банкрутом у зв'язку з недоведенням скаржником набуття статусу кредитора або іншого учасника провадження у справі про банкрутство ТОВ "Інтеркристал".

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу апеляційного суду від 24.06.2015 року, аргументуючи порушенням апеляційним судом положень статей 19, 67, 129 Конституції України, статей 104, 105, 110, 111 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 60 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 4, 78, 102 Податкового кодексу України (далі - ПК України), статті 95 Закону про банкрутство, статті 20 Закону України "Про господарські товариства", положень Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1588 від 09.12.2011 року, статей 22, 91 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Скаржник зазначив про відсутність в заяві голови ліквідаційної комісії про порушення провадження у даній справі про банкрутство посилань на факти здійснення оцінки майна боржника, повідомлення податкової інспекції у встановленому законодавством порядку про ліквідацію підприємства-боржника як юридичної особи, а також надання ліквідатором проміжного ліквідаційного балансу боржника на перевірку в податкову інспекцію, встановлення яких є необхідним при з'ясуванні підставності порушення провадження у справі про банкрутство боржника, що ліквідується власником, в порядку статті 95 Закону про банкрутство.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2015 року на предмет повноти встановлених обставин справи та правильності їх юридичної оцінки, перевіривши застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представника боржника - Гречуху А.А., дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Статтею 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 91 ГПК України визначає осіб, що мають право апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції, яке не набрало законної сили, якими є, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Згідно з частиною 6 статті 106 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

До складу учасників провадження у справі про банкрутство, за приписами статті 1 Закону про банкрутство, входять сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Отже, законодавство про банкрутство допускає участь у справі про банкрутство інших, окрім кредиторів, юридичних осіб, чиї інтереси можуть порушуватися в ході здійснення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до пункту 41.1.1. частини 41.1. статті 41 ПК України, контролюючим органам державою делеговано повноваження контролю та справляння податків з суб'єктів підприємницької діяльності. Відкриття ліквідаційної процедури відповідно до статей 37, 38, 95 Закону про банкрутство має наслідком завершення підприємницької діяльності боржника, що, відповідно, унеможливлює виникнення нових податкових зобов'язань.

Частиною 3 статті 95 Закону про банкрутство визначено особливості розгляду вимог кредиторів у процедурі ліквідації боржника його власником, згідно якої кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу.

Отже, право на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом та введення щодо нього ліквідаційної процедури мають учасники провадження у справі про банкрутство, а також інші, окрім кредиторів, юридичні особи, а також державні та інші органи, в тому числі й податкові органи, які не є учасниками провадження у справі, але судове рішення, що оскаржується, безпосередньо вирішує питання про їх права та обов'язки.

Судом першої інстанції має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або у мотивувальній частині оскаржуваного рішення повинні міститися висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки цієї особи. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права учасників провадження у справі про банкрутство, а й їх процесуальні права, що витікають із визначеного пунктом 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод, права кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав та обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Відповідно до частини 1 статті 33 та частини 2 статті 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним судом, не погодившись з прийнятою у справі постановою про визнання боржника банкрутом та введення щодо нього ліквідаційної процедури від 09.12.2014 року, Головне управління ДФС у Київській області звернулося до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення місцевого господарського суду, провадження у справі припинити, обґрунтовуючи тим, що суд першої інстанції, визнаючи боржника банкрутом, не прийняв до уваги обставин відсутності в заяві голови ліквідаційної комісії боржника про порушення даної справи про банкрутство відомостей про здійснення оцінки майна боржника, а також доказів повідомлення податкової інспекції про ліквідацію боржника, як юридичної особи, у встановленому податковим законодавством порядку, у зв'язку з чим провадження у справі про банкрутство боржника, що ліквідується власником, порушено безпідставно. Також, податкова інспекція зазначила, що дані проміжного ліквідаційного балансу банкрута, на підставі яких місцевий господарський суд дійшов висновку про його неплатоспроможність, не були перевірені контролюючим органом в порядку, передбаченому податковим законодавством України (том 2, а.с. 76 - 85).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2015 року апеляційну скаргу контролюючого органу прийнято до провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 24.06.2015 року (том 2, а.с. 74 - 75).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним судом, про прийняте загальними зборами учасників ТОВ "Інтеркристал" рішення про його припинення як юридичної особи шляхом ліквідації в добровільному порядку опубліковано оголошення у спеціалізованому друкованому виданні - Бюлетні державної реєстрації №294 (24) за 2014 рік (том 1, а.с. 27).

Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що контролюючі органи, в яких боржник перебував на податковому обліку, були належним чином повідомлені про припинення підприємницької діяльності ТОВ "Інтеркристал" шляхом надіслання головою ліквідаційної комісії Кучаком Ю.Ф. на адреси Бориспільської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Київській області та Хмельницької ОДПІ Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області заяв за формою №8-ОПП та повідомлень про припинення боржника як юридичної особи (том 1, а.с. 34, 38 - 39), та шляхом надіслання господарським судом на адреси зазначених органів доходів і зборів копій ухвали про порушення провадження у даній справі від 24.11.2014 року (том 1, а.с. 68-69), що дозволяло контролюючим органам за попереднім та поточним місцезнаходженням боржника-платника податків вчасно провести його перевірку на предмет правильності та своєчасності нарахування і сплати до державного бюджету податкових платежів та заявити грошові вимоги у даній справі про банкрутство при належному виконанні своїх обов'язків, передбачених податковим законодавством України.

У судовому засіданні від 24.06.2015 року апеляційний суд встановив, що матеріалами даної справи не підтверджується звернення Головного управління ДФС у Київській області з кредиторськими вимогами до боржника в порядку, визначеному частиною 3 статті 95 Закону про банкрутство. Також, судом апеляційної інстанції встановлено обставини неподання в адресу апеляційного суду доказів наявності грошових вимог до боржника на момент звернення з апеляційною скаргою на постанову про визнання боржника банкрутом.

З огляду на таке, апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржувана Головним управлінням ДФС у Київській області постанова суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом не стосується прав та обов'язків скаржника, тому контролюючий орган не має права на апеляційне оскарження зазначеного судового рішення згідно положень статей 91, 106 ГПК України.

З метою правильного та однакового застосування законодавства про банкрутство, Пленум Верховного Суду України у пункті 12 Постанови "Про судову практику в справах про банкрутство" №15 від 18.12.2009 року роз'яснив господарським судам про те, що юридичні та фізичні особи, акціонери, учасники господарських товариств, що не мають статусу сторони чи учасника у справі про банкрутство, не мають права на оскарження судових рішень у справі про банкрутство, а помилково порушене апеляційне і касаційне провадження підлягають припиненню в порядку, передбаченому статтею 80 ГПК України на підставі статей 91 та 107 ГПК України як такі, що не підлягають вирішенню в господарських судах. В інших випадках такі скарги повертаються без розгляду. Це стосується і скарг зазначених осіб на такі ухвали.