Постанова ВГСУ від 22.07.2015 року у справі №911/4475/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2015 року Справа № 911/4475/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіОстапенка М.І.,суддіКондратової І.Д.(доповідач),суддіСтратієнко Л.В.,за участю представників сторін від позивача ОСОБА_4, ОСОБА_5,від відповідача Зінченко А.Д., Безуглої А.О.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард"на постановупостанову Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2015 рокуу справі№ 911/4475/14 Господарського суду Київської областіза позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_4доТовариства з обмеженою відповідальністю "Авангард"простягнення 35000,00 грн, ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2014 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 (надалі - ФОП ОСОБА_4, позивач) звернулась до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард" (надалі - ТОВ "Авангард", відповідач) 35000,00 грн основного боргу з підстав неналежного виконання відповідачем зобов'язання по оплаті виконаних робіт за договором від 06.05.2014 року № РС-060514 на виконання робіт по створенню інтерактивних гіпертекстових документів (веб-сайту).

ТОВ "Авангард" проти позову заперечувало, посилаючись на те, що позивач, як підрядник за договором, порушив строки виконання договору, а тому відповідач, як замовник за договором, листом від 19.08.2014 року № 254 повідомив позивача про розірвання договору підряду відповідно до ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України).

Рішенням Господарського суду Київської області від 09.12.2014 року (суддя Конюх О.В.) в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2015 року (колегія суддів у складі : головуючого судді Баранця О.М. (доповідач), суддів: Пашкіної С.А. та Сітайло Л.Г.) рішення Господарського суду Київської області від 09.12.2014 року скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позову.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм ст.ст. 207, 651, ч. 2 ст. 849 ЦК України, ст.ст. 5, 6, 11 Закону України "Про електронні документи і електронний документообіг" та ч. 2 ст. 34, ч. 2 ст. 35, ст. 36, ст. 104, п. 8 ч. 2 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) просить скасувати постанову апеляційного господарського суду, а рішення місцевого господарського суду - залишити в силі.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, перевіривши згідно ч. 2 ст. 1115, ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що за договором від 06.05.2014 року № РС-060514 на виконання робіт по створенню інтерактивних гіпертекстових документів (веб-сайту) позивач (виконавець, підрядник) зобов'язувався протягом 3 робочих днів з дня внесення відповідачем (замовник) передоплати за розробку прототипу, дизайну, верстки та програмування, (п. 2.2) приступити до виконання робіт зі створення сайту вартістю 75000,00 грн: 1) розробити прототип, дизайн-макети та верстку сайту; 2) виконати збірку сайту; 3) виконати розміщення веб-сайту на технічному обладнанні виконавця в обсязі, достатньому для демонстрації його роботи замовнику; 4) надати консультації з питань дизайну та редизайну сайту; 5) спільно із замовником провести тестування сайту в обсязі, достатньому для перевірки працездатності; 6) провести первинне наповнення сайту матеріалами замовника; 7) передати замовнику веб-сайт в такій комплектації: робоча та резервні копії (п. 2.1.1), а відповідач зобов'язувався прийняти та оплатити виконані роботи у такому порядку: протягом 3 банківських днів з моменту підписання договору сплатити попередню оплату в сумі 35000,00 грн; після виконання та прийому робіт по дизайну та верстці та підписання акту прийому-передачі робіт відповідного етапу сплатити 25% від загальної вартості робіт, тобто 17500,00 грн; після виконання всього комплексу робіт та підписання наданого позивачем акту виконання всього комплексу робіт сплати протягом 5 днів з дня отримання пакету документів залишок вартості в сумі 17500,00 грн (п. 4.2).

У додатку № 3 до договору сторони погодили календарний план робіт по створенню комплексу веб-сайту, відповідно до якого строк виконання робіт позивачем становить всього 38 календарних днів, при цьому, І етап робіт - 15 календарних днів, ІІ етап - 38 календарних днів.

08.05.2015 року відповідач здійснив попередню оплату виконаних робіт в сумі 35000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1649.

12.08.2014 року відповідач надіслав позивачу в електронному вигляді акт виявлених недоліків.

20.08.2014 року позивач надіслав відповідачу листом за вих. № 19-08-1 від 19.08.2014 року акти здачі-приймання виконаних робіт № 36 від 19.06.2014 року на суму 35000,00 грн та № 48 від 22.07.2014 року на суму 35000,00 грн.

В цей же день відповідач надіслав позивачу повідомлення від 19.08.2014 року № 254 про розірвання договору на виконання робіт по створенню інтерактивних гіпертекстових документів від 06.05.2014року, в якому повідомляв виконавця про розірвання договору на підставі ст.ст. 611, 849 ЦК України та вимагав повернути сплачені в якості передоплати грошові кошти в сумі 35000,00 грн, а також претензію від 19.08.2014 року № 253, в якій повідомляв про те, що виконавцем порушено прийняті на себе зобов'язання щодо термінів виконання робіт за договором, та вимагав сплатити передбачені договором штрафні санкції в сумі 20650,00 грн за порушення строків виконання робіт.

Крім того, у відповідь на лист за № 19-08-1 від 19.08.2014 року відповідач 04.09.2014 року надіслав позивачу новий лист № 264, в якому повідомив, що надіслані акти здачі приймання виконаних робіт № 36 від 19.06.2014 року та № 48 від 22.07.2014 року не можуть бути підписаними, оскільки заявлені в них роботи не виконані та не здані замовникові. Цим же листом відповідач надіслав позивачу копії претензії № 253 від 19.08.2014 року та повідомлення про розірвання договору за № 254 від 19.08.2014 року.

Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції виходив з недоведеності та неправомірності вимог позивача про стягнення боргу, оскільки роботи не було виконано в погоджений строк, тому замовник правомірно відмовитися від прийняття виконаних робіт та їх оплати відповідно до ст. 611, ч. 2 ст. 849, ч. 1 ст. 854 ЦК України. Доводи позивача щодо того, що виконання робіт в більш тривалий термін із замовником погоджено, суд відхилив, оскільки жодна з роздрукованих копій електронних листів у відповідності до вищенаведених норм закону не містить письмової згоди сторін договору на зміну строків виконання робіт.

Скасовуючи рішення суду та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний господарський суд виходив із того, що преюдиціальне значення для розгляду даної справи мають висновки, які містяться у мотивувальній частині постанови Харківського апеляційного господарського суду від 18.03.2015 року у справі № 917/2159/14 за позовом ТОВ "Авангард" до ФОП ОСОБА_4 про стягнення 68586,00 грн заборгованості (з яких: основний борг - 35000,00 грн, пеня - 24850,00 грн, штраф - 7000,00 грн, 3% річних - 1448,33 грн) за договором № РС-060514 від 06.05.2014 року. Зокрема таке значення надано висновку про те, що договір №РС-0605І4 на виконання робіт по створенню інтерактивних гіпертекстових документів (веб-сайту) від 06.05.2014 року не є припиненим та залишається чинним на даний час, адже відповідно до п. 11.2 договір набуває чинності з моменту його підписання і зберігає чинність до повного виконання сторонами умов та зобов'язань за даним договором, у зв'язку з необхідністю додаткового часу для виконання вказаних робіт та за взаємного згодою сторін строк виконання робіт за договором декілька разів продовжувався, що, на думку суду, підтверджується електронним листуванням між сторонами, а також вчиненням зі сторони ТОВ "Авангард" дій. Крім того, Київський апеляційний господарський суд взяв до уваги те, що у справі № 917/2159/14 суд апеляційної інстанції дійшов висновку про невмотивованість відмови відповідача від підписання актів здачі-приймання виконаних робіт №36 від 19.06.2014 року та № 48 від 22.07.2014 року, за договором № РС-060514 від 06.05.2014 року, окрім цього, ТОВ "Авангард" порушило умови договору: не затвердило ТЗ, не прийняло виконані роботи по актам, в порушення до п. 11.5 договору не сплатило на користь виконавця ФОП ОСОБА_4 повну вартість виконаних нею робіт, і порушення п. 11.3 договору в односторонньому порядку в повідомило виконавця про дострокового розірвання договору.

Проте з цим погодитись не можна, оскільки судом апеляційної інстанції допущено помилку у застосуванні положень ст. 35 ГПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Всупереч положенням зазначеної статті суд апеляційної інстанції помилково надав преюдиціального значення оціночним судженням, зробленим судом при вирішенні іншої справи, ототожнивши обставини, встановлені цим судом, з їх юридичною оцінкою.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з недоведеності та неправомірності вимог позивача про стягнення боргу, оскільки роботи не було виконано в погоджений строк, тому замовник правомірно відмовитися від прийняття виконаних робіт та їх оплати.

Матеріали справи свідчать про те, що вказані висновки суду відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, є законними та обґрунтованими, враховуючи наступне.

В силу положень ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

При цьому, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 849 ЦК України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника; якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків; якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Отже, замовник зобов'язаний сплатити підряднику обумовлену в договорі ціну в повному обсязі після остаточної здачі йому результатів роботи. При цьому, такий обов'язок виникає у нього за умови, що і підрядник виконав свої обов'язки повністю: робота виконана належним чином та в обумовлений строк або достроково у разі погодження на це замовника.