Постанова ВГСУ від 22.07.2015 року у справі №911/262/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2015 року Справа № 911/262/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПолянського А.Г.суддівКравчука Г.А., Мачульського Г.М. (доповідач),розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуНаціонального медичного університету ім. Богомольцяна постановуКиївського апеляційного господарського судувід19.05.2015у справі№911/262/15Господарського суду Київської областіза позовомНаціонального медичного університету ім. БогомольцядоКозинської селищної ради Обухівського району Київської областітреті особи1. Рум'янцев Володимир Михайлович 2. Корнієнко Олена Леонідівнапрозастосування наслідків недійсності нікчемних правочинівза участю

- позивача:Хасін І.Б. (довіреність від 05.01.2015)- відповідача:Чимерис Т.П. (довіреність від 12.03.2013)- третьої особи-2:Попович В.М. (довіреність від 27.08.2013),

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Національний медичний університет ім. Богомольця (далі - позивач) просив застосувати наслідки недійсності нікчемних правочинів, оформлених у вигляді рішень 37 сесії Козинської селищної ради (далі - відповідач) від 30.10.2010 №5/12 та 5/11 про передачу земельних ділянок площею 1,7014 га та 1,6441 га у власність Рум'янцеву В.М. (далі - третя особа-1) та Корнієнко О.Л. (далі - третя особа-2) для ведення особистого селянського господарства, шляхом повернення вказаних ділянок до державної власності та постійного користування позивача.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач без належним повноважень розпорядився землею, що перебуває в державній формі власності і постійному користування позивача, шляхом передачі її у власність фізичним особам з незаконною зміною цільового призначення.

Рішенням Господарського суду Київської області від 16.03.2015 (суддя Лутак Т.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Власов Ю.Л., судді Корсакова Г.В., Станік С.Р.), в позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати вказані вище судові рішення та прийняти нове, про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Третя особа-1 подав до суду касаційної інстанції відзив, а також додаткові письмові пояснення, де вказуючи на законність та обґрунтованість оскаржених рішень, просить їх залишити без змін.

Постанову прийнято 22.07.2015 у зв'язку з оголошеною у судовому засіданні 15.07.2015 відповідно до приписів статей 77, 1115 Господарського процесуального кодексу України, перервою.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 01.10.2010р. постановою Вищого господарського суду України у справі №10/124-09 за позовом Козинської селищної ради до Обухівської районної державної адміністрації Київської області та Національного медичного університету ім. Богомольця змінено резолютивну частину постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18.05.2010 у справі №10/124-09, викладено її в наступній редакції: "Позов задовольнити частково. Розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 10.09.2002 №401 визнати недійсним. Повернути земельну ділянку площею 10,0 га до земель запасу Козинської селищної ради Обухівського району Київської області". В іншій частині постанову залишено без змін.

30.10.2010 Козинською селищною радою (відповідачем) було прийнято рішення №5/11 "Про затвердження проекту відведення та передачу гр. Рум'янцеву Володимиру Михайловичу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства" та рішення №5/12 "Про затвердження проекту відведення та передачу гр. Корнієнко Олені Леонідівні у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства", якими затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 1,6441 га у власність Рум'янцева В.М. та земельної ділянки загальною площею 1,7014 га у власність Корнієнко О.Л. для ведення особистого селянського господарства, в смт. Козин Обухівського району. Передано Рум'янцеву В.М. Корнієнко О.Л. (третім особам) у власність земельну ділянку площею 1,6441 га та земельну ділянку площею 1,7014 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель не наданих у власність чи користування.

Рішенням Господарського суду Київської області від 20.09.2013 у справі №911/3439/13 відмовлено Національному медичному університету ім. Богомольця у задоволенні позову до Козинської селищної ради про: визнання права постійного користування університету земельною ділянкою площею 10 га, розташованою на території Козинської селищної ради, якій присвоєно державний кадастровий номер 3223155400:05:018:0007; визнання недійсними рішень 37 сесії Козинської селищної ради від 30.10.2010 №5/12 та №5/11 про затвердження проектів землеустрою та надання у власність земельних ділянок громадянам Корнієнко О.Л. та Рум'янцеву В.М.; та зобов'язання Козинської селищної ради припинити дії, що порушують право постійного користування університету вказаною земельною ділянкою, які полягають у незаконній передачі цієї земельної ділянки іншим особам.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.06.2014 у справі №911/3439/13 рішення Господарського суду Київської області від 20.09.2013 залишене без змін.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, своє рішення про відмову у позові мотивував тим, що акти органів місцевого самоврядування за своєю правовою природою відрізняються від правочинів, тому відповідно правові механізми наслідків недійсності правочинів (в тому числі нікчемних) не можуть застосовуватись до неправомірних актів органів місцевого самоврядування.

Підстави для скасування судових рішень відсутні виходячи із наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій позивач, вважаючи рішення відповідача від 30.10.2010 №5/11 "Про затвердження проекту відведення та передачу гр. Рум'янцеву Володимиру Михайловичу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства" та його рішення від 30.10.2010 №5/12 "Про затвердження проекту відведення та передачу гр. Корнієнко Олені Леонідівні у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства" односторонніми правочинами, просить застосувати наслідки недійсності їх як нікчемних правочинів.

Відповідно до приписів статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин здійснюється виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради (п.34).

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону (ч.1).

Способи можливого захисту цивільних прав та інтересів наведено у частині другій статті 16 Цивільного кодексу України, і такими можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним (п.2), визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (п. 10). Частина друга цієї статті також передбачає, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно статті 216 цього кодексу вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою (ч. 5), а такими наслідками можуть бути повернення у натурі всього, що сторона правочину одержала на його виконання, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (ч.1).

Поняття одностороннього правочину наведено у частині третій статті 202 Цивільного кодексу України, це дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

Шляхи захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки наведено у частині третій статті 153 Земельного кодексу України якими, зокрема, можуть бути визнання угоди недійсною (п. "в"), визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування (п. "г").

Відповідно до частини першої статті 155 цього кодексу, в разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Таким чином чинне законодавство розрізняє односторонні правочини та рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, і не ототожнює їх, а отже наслідки недійсності нікчемного правочину не можуть застосовуватись до зазначених позивачем рішень, прийнятих відповідачем, про затвердження проекту відведення та передачу у власність земельних ділянок.