ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 липня 2015 року Справа № 908/5265/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:Полякова Б.М. суддів:Коваленка В.М., Короткевича О.Є. (доповідач у справі),розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.04.2015 рокуу справі Господарського суду№ 908/5265/14 Запорізької областіза позовом доПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" Орендного виробничого управління житлово-комунального господарства м. Вільнянськпростягнення 276 776, 33 грн.
В судовому засіданні взяли участь представники:
ПАТ "НАК "Нафтогаз України"- Букоємський Р.В.
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача - Орендного виробничого управління житлово-комунального господарства та просив суд стягнути з відповідача основний боргу у розмірі 220 228,00 грн., пеню у розмірі 16 543,27 грн., 7 % штрафу у розмірі 15 415,96 грн., втрат від інфляційних процесів за весь час прострочення у розмірі 15 429,02 грн., трьох відсотків річних у розмірі 9 160,08 грн., посилаючись на порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу № 12/429-ТЕ-13 від 28.08.2012, укладеного між сторонами.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.02.2015 у справі № 908/5265/14 (суддя Черкаський В.І.) позов задоволено частково; присуджено до стягнення з Орендного виробничого управління житлово-комунального господарства на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 9 160,08 грн. 3% річних, 15 429,02 грн. втрат від інфляції, 491,82 грн. судового збору; в іншій частині позову відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20 квітня 2015 року (судді: Тарасова І.В. - головуючий, Горбачова Л.П., Барбашова С.В.) рішення Господарського суду Запорізької області від 06 лютого 2015 року в частині стягнення 9 160,08 грн. 3% річних, 15 429,02 грн. втрат від інфляції, 491,82 грн. судового збору скасовано з прийняттям нового рішення, яким у позові в цій частині відмовлено, в іншій частині - залишено без змін.
Не погоджуючись з прийнятими у справі постановою суду апеляційної інстанції та рішенням місцевого суду, скаржник Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, якою просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20 квітня 2015 року та рішення Господарського суду Запорізької області від 06 лютого 2015 року в частині відмови у стягненні 16 543,27 грн. пені, 15 415,96 грн. 7 % штрафу у розмірі, 32 787,41 грн. втрат від інфляційних процесів за весь час прострочення, 3 258,17 грн. річних у справі № 925/276/15, та прийняти в цій частині нове рішення, яким зазначені вимоги задовольнити.
Доводи касаційної скарги зводяться до порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 22, 43, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 525, 549-552, 611, 631 Цивільного кодексу України, ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Заслухавши пояснення учасника судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 28.08.2012р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Орендним виробничим управлінням житлово-комунального господарства було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 12/429-ТЕ-13, за умовами якого позивач зобов'язався поставити відповідачу протягом серпня-грудня 2012 року природний газ обсягом до 420,0 тис.куб.м, а відповідач - прийняти і оплатити природний газ на умовах цього договору (п.п. 1.1, 2.1 договору).
Відповідно до п. 5.2 договору ціна за 1 000 куб.м природного газу становить 1 091,00 грн., крім того 20 % ПДВ - 218,20 грн., разом із ПДВ - 1 309,20 грн.
За умовами пункту 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Термін дії договору в частині поставки газу - до 31.12.2012, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1 договору).
Судами встановлено, що позивач свої зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу № 12/429-ТЕ-13 від 28.08.2012 виконав належним чином, поставивши відповідачу у жовтні-грудні 2012 року природний газ в обсязі 438 483 тис.куб.м на загальну суму 574 061,93 грн.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 220 228,00 грн. основного боргу, пені у розмірі 16 543,27 грн., 7 % штрафу у розмірі 15 415,96 грн., втрат від інфляційних процесів за весь час прострочення у розмірі 15 429,02 грн., трьох відсотків річних у розмірі 9 160,08 грн., нарахованих у зв'язку із порушенням відповідачем строку оплати за газ, поставлений позивачем протягом жовтня - грудня 2012 року за договором купівлі-продажу природного газу № 12/429-ТЕ-13 від 28.08.2012. Крім цього, 02.02.2015 позивач звернувся до суду із заявою про уточнення позовних вимог, якою повідомив про сплату відповідачем 26.11.2014 суми основного боргу в розмірі 220 228,00 грн. та збільшив розмір вимог, в зв'язку з чим просив стягнути пеню у розмірі 16 543,27 грн., 7% штрафу у розмірі 15 415,96 І грн., 3% річних у розмірі 12 418,25 грн. та суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в розмірі 48 216,43 грн., а всього 92 593,91 грн.
Пунктом 4.4. постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.
Таким чином, враховуючи, що сума основного боргу в розмірі 220 228,00 грн. відповідачем була сплачена в повному обсязі до порушення провадження у справі, суд першої інстанції, висновки якого підтримав і суд апеляційної інстанції, правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення суми основного боргу.
Залишаючи без змін рішення місцевого суду в частині стягнення пені та 7% штрафу, колегія суддів апеляційного суду погодилася з безпідставністю нарахування зазначених вимог у зв'язку з введеним мораторієм на задоволення вимог кредиторів.
Колегія суддів Вищого господарського суду погоджується з зазначеним висновком суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.
При дослідженні матеріалів справи суди першої та апеляційної інстанції встановили, що ухвалою Господарського суду Запорізької області від 16.06.2004 порушено провадження у справі № 21/124 про банкрутство відповідача, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Станом на 06.02.2014 у справі про банкрутство Орендного виробничого управління житлово-комунального господарства м. Вільнянськ продовжується процедура санації.
Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Тобто наведена норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені упродовж часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний із визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію, тому неустойка за невиконання грошових зобов'язань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення. Крім того, не може розглядатися питання про поширення чи непоширення мораторію на ненараховану неустойку, оскільки законом виключена можливість виникнення та існування відносин нарахування неустойки боржникові, стосовно якого діє мораторій, введений при провадженні справи про його банкрутство.
Виходячи зі змісту Закону, боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, які можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства.
Враховуючи, що пеня та штраф, нараховані позивачем до стягнення за зобов'язаннями, яки виникли після порушення справи про банкрутство відповідача, колегія суддів Вищого господарського суду вважає правомірним висновки судів, що Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" має статус поточного кредитора по відношенню до боржника, а відтак за невиконання або неналежне виконання зобов'язання пеня та штраф не нараховуються.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01 жовтня 2013 року у справі № 28/5005/3240/2012.
Сервіси для юристів