ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 липня 2014 року Справа № 923/55/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т.Б. - головуючого, Волковицької Н.О., Рогач Л.І. за участю представників сторін:позивачане з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чиномвідповідачане з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чиномрозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Профіт-Херсон" на постановувід 13.05.2014 року Одеського апеляційного господарського судуу справі№923/55/14 господарського суду Херсонської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Золото Таврії"доПриватного підприємства "Профіт-Херсон"простягнення 6180,00 грн.ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Золото Таврії" звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом до Приватного підприємства "Профіт-Херсон" про стягнення 6180,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням у встановлені статтею 530 Цивільного кодексу України строки зобов'язання по укладеним між сторонами договорам №№ 26, 27, 28 і 29 від 27.02.2013 року про проведення нормативної оцінки належних позивачу земельних ділянок, у зв'язку з чим позивач відмовився від цих договорів, а тому просить стягнути з відповідача у відповідності до приписів статті 1212 Цивільного кодексу України перераховані останньому грошові кошти, сплачені позивачем відповідачу за роботи передбачені договорами (а.с. 2-5).
Рішенням господарського суду Херсонської області від 20.03.2014 року (суддя Нікітенко С.В.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.
За апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Золото Таврії" судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.05.2014 року (головуючий суддя Мирошниченко М.А., судді Головей В.М., Шевченко В.В.) скасоване. Позовні вимоги задоволені.
З Приватного підприємства "Профіт-Херсон" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Золото Таврії" стягнуто 6180,00 грн. безпідставно набутого майна, 1827,00 грн. судового збору за розгляд позову в суді першої інстанції та 913,50 грн. судових витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.
Приватне підприємство "Профіт-Херсон" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.05.2014 року, а рішення господарського суду Херсонської області від 20.03.2014 року залишити без змін.
Скаржник вважає, що апеляційним судом порушені статті 20, 526, 653, 849, 901, 902, 903, 907, 1212 Цивільного кодексу України.
При цьому, скаржник посилається на те, що апеляційний суд не звернув уваги, що вимога від 14.11.2013 року та лист щодо повідомлення відповідача про розірвання в односторонньому порядку договорів від 04.12.2013 року надіслані позивачем після фактичного виконання договору та підписання актів виконаних робіт, а також після набрання чинності наказу Мінагропромполітики від 22.08.2013 року №508, який набрав чинності 27.09.2013 року та яким затверджено новий Порядок нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (крім земель населених пунктів) та яким збільшено розмір земельного податку. А відтак, на думку заявника, позивач втратив інтерес щодо подання та затвердження районною радою розроблених технічних документацій переданих йому відповідачем згідно актів прийому - передачі від 08.04.2013 року, оскільки офіційне оприлюднення рішення відповідної районної ради щодо затвердження нормативної грошової оцінки земельних ділянок до 15 липня поточного року, передбачало б застосування результатів нормативної грошової оцінки з початку нового бюджетного періоду, тобто з 01.01.2014 року.
Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши в межах вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом першої інстанції 27.02.2013 року між позивачем (замовник) та відповідачем (суб'єкт оціночної діяльності) були укладені договори №№ 26, 27, 28 і 29 про проведення грошової оцінки земельних ділянок сільськогосподарського призначення за умовами яких суб'єкт оціночної діяльності (відповідач) зобов'язувався провести нормативно грошову оцінку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, належних позивачу (замовнику), площею 7,9803 га, 1,1835га, 0,9510 га і 0,8818 га відповідно, а замовник оплатити ці роботи в розмірі: 1545,00 грн. (в т.ч. 45 грн. державна землевпорядна експертиза) по кожному договору (а.с.59-62).
Згідно пункту 4.1 договору відповідач починає виконання робіт по договору після одержання коштів та отримання повного комплекту документів і інформації необхідних для здійснення грошової оцінки.
Пунктом 5.5 договору сторони передбачили, що після виконання своїх обов'язків згідно договору сторони підписують акт виконання робіт, в якому повинні бути вказані передані відповідачем послуги та документи, а також сплачені замовником гроші.
Звертаючись з позовом про стягнення 6180,00 грн., позивач посилався на те, що зобов'язання щодо оплати послуг за проведення нормативно грошової оцінки землі в сумі 6180,00 грн. виконані, кошти перераховані на розрахунковий рахунок відповідача, що підтверджується платіжним дорученням від 29.03.2013 року №401.
Відповідач взяті на себе зобов'язання щодо виготовлення технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок не виконав, а оскільки строки їх виконання договорами не визначені, позивачем в порядку частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України направлено письмову вимогу відповідачу від 14.11.2013 року №8/764 про виконання своїх зобов'язань у семиденний строк від дня її пред'явлення. Відповідач згідно відмітки у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, отримав вимогу 18.11.2013 року, але у семиденний строк не виконав своїх договірних зобов'язань і не передав позивачеві технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельних ділянок з позитивними висновками землевпорядної експертизи.
Листом від 04.12.2013 року №8/787, який отримано відповідачем 06.12.2013 року позивач відмовився від договорів підряду, в зв'язку з чим вважає їх розірваними, а зобов'язання сторін припиненими на підставі частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України, згідно з якою якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, в силу частини 2 вказаної норми, зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Посилаючись на норми статей 530, 651, 653, 849, 1212 Цивільного кодексу України позивач зазначив, що оскільки договори №№26, 27, 28, 29 від 27.02.2013 року між сторонами розірвані з 06.12.2013 року, а відповідачем роботи не виконані тому останній безпідставно утримує авансовий платіж у розмірі 6180,00 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд виходив із того, що відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Враховуючи предмет договорів №№26, 27, 28, 29 від 27.02.2013 року місцевий суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою дані договори мають риси, що характерні більш для договору про надання послуг, ніж для договору підряду.
Відповідно до пунктів 5.5 укладених договорів, після виконання своїх обов'язків сторони підписують акт виконання робіт по договору, в якому вказують передані суб'єктом оціночної діяльності послуги та документи, а також сплачені замовником гроші.
Місцевим судом встановлено, що на виконання умов договорів відповідач надав позивачу послуги з проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що підтверджується актами приймання та видачі науково-технічної продукції (послуг), які складені 08.04.2013 року (а.с.63-66) та підписані сторонами без претензій та зауважень.
З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов висновку, що у період з 27.02.2013 року по 08.04.2013 року Приватним підприємством "Профіт-Херсон" була виконана наукова-технічна продукція (етапи робіт), а Товариством з обмеженою відповідальністю СП "Злато Таврії" прийнято та сплачено за надані послуги кошти у розмірі 6180,00 грн., яка погоджена сторонами як у кошторисах, так і у протоколах угод про договірну ціну на виконання робіт за договорами (а.с. 25, 26, 29, 30, 33, 34, 37, 38).
За таких обставин суд обґрунтовано спростував доводи позивача про безпідставне отримання відповідачем вказаних коштів.
Крім того, суд відхилив доводи позивача про те, що акти виконаних робіт підписані ним помилково разом з договорами та додатками до них, оскільки ці доводи не ґрунтуються на будь - яких доказах.
Сервіси для юристів