ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 липня 2014 року Справа № 910/6902/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової - головуючого Н. Волковицької Л. Рогачза участю представників:прокуратури Кузнецова Ю.В. - прокурор відділу Генеральної прокуратури Українипозивачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)відповідачаЗолотарьов О.М. - директор, протокол № 1 від 25.09.2003 р.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Енергозберігаючі системи"на постановувід 14.05.2014 р. Київського апеляційного господарського судуу справі№ 910/6902/13 господарського суду м. Києваза позовомЗаступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі: - Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Житомирській області; - Житомирської обласної радидо Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Енергозберігаючі системи"пророзірвання договору та стягнення 161 849,40 грн.В С Т А Н О В И В :
У квітні 2013 р. заступник прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Житомирській області та Житомирської обласної ради звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до ТОВ "НВП "Енергозберігаючі системи" про стягнення з відповідача на користь Житомирської обласної ради збитків у розмірі 161 849,40 грн., посилаючись на приписи статей 623, 629, 875, 883 Цивільного кодексу України та статті 193, 224 Господарського кодексу України.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища та ТОВ "НВП "Енергозберігаючі системи" 29.08.2012 р. було укладено договір, за умовами якого відповідач, як підрядник, зобов'язувався виконати роботи з будівництва споруд для очищення стічних вод станції знезалізнення в с. Висока Піч та пусконалагоджувальні роботи. При цьому, позивачем за умовами пункту 3.1 договору було перераховано відповідачу аванс у суму 161 849,40 грн.
Проте, в строк, обумовлений у пункті 8.1 договору - до 31.12.2012 р. відповідачем зобов'язання виконані не були, що підтверджується листами Комітету технічного нагляду за будівництвом в Житомирській області та м. Житомир, а претензія позивача була залишена відповідачем без задоволення.
У відзиві на позовну заяву ТОВ "НВП "Енергозберігаючі системи" просило відмовити у її задоволенні, вказуючи на те, що товариством виконувались будівельні роботи за проектом "Будівництво споруд для очищення стічних вод станції знезалізнення в м. Висока Піч", а сплачений позивачем аванс у розмірі 161 849,40 грн. витрачено у відповідності до умов договору на придбання матеріалів та обладнання. Проте, у зв'язку з виявленням у кошторисі помилок, які виникли не з вини відповідача, фактично виконані товариством роботи не приймаються з посиланням на невідповідність кошторису, який пройшов державну експертизу. При цьому, відповідач зазначав, що технагляду Замовника були передані всі накладні, сертифікати відповідності на матеріали, журнал виконання робіт, акти скритих робіт, документи на перевезення матеріалів, документи на роботу техніки на будівельному майданчику.
Відповідач вказував також на те, що звертаючись до суду з позовом до підрядника з вимогою стягнути з останнього суми внесеної попередньої оплати, не вказує на правові підстави для стягнення таких коштів, обґрунтовуючи позовні вимоги тільки несвоєчасним та частковим виконанням підрядником робіт за договором. Разом з цим, в порядку статті 849 Цивільного кодексу України, підряднику вимога щодо відмови від договору не направлялась, а зі змісту надісланої претензії вбачається вимога про повернення коштів.
ТОВ "НВП "Енергозберігаючі системи" вказувало, що за приписами частини 4 статті 653 Цивільного кодексу України з моменту зміни або розірвання договору сторони не можуть вимагати того, що було ними вже виконано, за виключенням випадку, коли це передбачено законом або договором, а статтею 853 вказаного Кодексу встановлено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи та недоліки. При цьому, відмова замовника від підписання акта виконаних робіт за договором підряду за відсутності своєчасно наданих зауважень до виконаних робіт не звільняє замовника від обов'язку їх оплати.
Отже, як зазначав відповідач, замовник в порушення вимог статей 853, 882 Цивільного кодексу України безпідставно відмовився від прийняття робіт, своєчасно не заявивши про їх недоліки (за наявності таких), і це не звільняє позивача від обов'язку здійснення оплати робіт за договором підряду, що також підтверджується і правовою позицією, викладеною Вищим господарським судом України у постанові від 11.05.2012 р. у справі № 21/5005/14068/2011.
03.12.2013 р. до господарського суду м. Києва надійшла заява прокурора про зміну предмету позову від 28.11.2013 р. № 05/2/1-2083-13, яка була підтримана позивачами та прийнята судом до розгляду, у якій прокурор, посилаючись на приписи статей 22, 623, 629, 849, 858, 875, 883 Цивільного кодексу України, статті 193, 224 Господарського кодексу України та умови договору, просив суд (том 2 а.с. 224-227):
- розірвати договір про виконання робіт № 7р, укладений 29.08.2012 р. між ТОВ "НВП "Енергозберігаючі системи" та Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Житомирській області ;
- стягнути з ТОВ "НВП "Енергозберігаючі системи" на користь Житомирської обласної ради збитків (суми сплаченого авансу) у розмірі 161 849,40 грн.
У заяві, яка надійшла до суду 17.02.2014 р., прокурор просив суд стягнути суму збитків у розмірі 161 849,40 грн. на користь сторони за договором - Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Житомирській області (том 3 а.с. 62).
ТОВ "НВП "Енергозберігаючі системи" подало до суду клопотання в порядку статей 22, 80 Господарського процесуального кодексу України, у якому просило припинити провадження у справі в частині позовних вимог Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Житомирській області у зв'язку з ліквідацією на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 р. № 159 "Про ліквідацію територіальних органів Міністерства охорони навколишнього природного середовища" та відмовити у задоволенні позову щодо стягнення коштів на користь Житомирської обласної ради за безпідставністю вимог (т. 2 а.с. 43-45).
Рішенням господарського суду м. Києва від 18.02.2014 р. (судді: Дупляк О.М., Васильченко Т.В., Куркотова Є.Б.) позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "НВП "Енергозберігаючі системи" на користь Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Житомирській області грошові кошти в сумі 161 849,40 грн. В решті позову відмовлено.
Мотивуючи рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог, встановивши, що спірний договір № 7р припинив свою дію 31.12.2012 р. у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, а приписами чинного законодавства передбачено можливість розірвання лише чинного договору, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги про розірвання вказаного договору не підлягають задоволенню.
Разом з цим, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення збитків суд першої інстанції дійшов висновку щодо доведеності та обґрунтованості позовних вимог, не взявши до уваги надані відповідачем видаткові, податкові, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення та звіт про придбання обладнання та матеріалів вих. № 1/5 від 14.05.2013 р., визнавши вказані докази неналежними з огляду на відсутність у вказаних документах посилання на договір № 7р від 29.08.2012 р. та складання звіту і надіслання його позивачу вже після припинення дії договору. При цьому, судом першої інстанції було зазначено, що надані відповідачем довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2012 р., січень 2013 р., акти вартості устаткування, що придбавалося виконавцем робіт, які містять посилання на договір та проект, який мав бути виконаний за його умовами, також не взяті судом до уваги, оскільки не містять підпису замовника, а тому не можуть вважатись належним доказом використання перерахованих відповідачу на підставі умову договору коштів за цільовим призначенням.
За апеляційною скаргою ТОВ "НВП "Енергозберігаючі системи" Київський апеляційний господарський суд (судді: Рябуха В.І., Кондес Л.О., Ропій Л.М.), переглянувши рішення господарського суду м. Києва від 18.02.2014 р. в апеляційному порядку, постановою від 14.05.2014 р. залишив його без змін з тих же підстав.
ТОВ "НВП "Енергозберігаючі системи" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги невідповідністю судових рішень нормам матеріального та процесуального права та винесення судами оскаржуваних рішень без надання належної оцінки всім доводам сторін.
Скаржник зазначає, що судами залишено поза увагою доводи відповідача про використання ним перерахованого позивачем авансу згідно з умовами договору на закупівлю матеріалів та обладнання, при цьому, доказів у відповідності до пункту 5.3 договору щодо використання коштів відповідачем в інших цілях, не передбачених договором, позивачем не надано, що свідчить про відсутність підстав для повернення цих коштів замовнику.
При цьому, заявник касаційної скарги наголошує, що ним виконані роботи згідно з договором, в той час, як прокурором та позивачами доказів невиконання підрядником робіт, у відповідності до приписів, зокрема, статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не надано.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні прокурора та представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 29.08.2012 р. між Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Житомирській області (замовник) та ТОВ "НВП "Енергозберігаючі системи" (підрядник) було укладено договір № 7р на будівництво споруд для очищення стічних вод станції знезалізнення в с. Висока Піч Житомирського району, за умовами пункту 1.1 якого замовник доручив, а підрядник взяв на себе зобов'язання з виконання робіт з будівництва споруд для очищення стічних вод станції знезалізнення в с. Висока Піч Житомирського району та пусконалагоджувальні роботи.
Відповідно до пункту 8.1 договору термін дії договору до 31.12.2012 р.
Згідно з пунктами 1.2 та 1.3 договору замовник фінансує виконання робіт в сумі 539 498,00 грн., в т.ч. ПДВ, джерело фінансування - обласний фонд охорони навколишнього природного середовища, КЕКВ-2123.
У розділі 3 договору сторони погодили умови фінансування та порядку розрахунків, передбачивши наступні умови:
- вартість робіт за договором складає 539 498,00 грн., в тому числі ПДВ (пункт 3.1 договору);
Сервіси для юристів