ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2015 року Справа № 926/1279/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: Полянського А.Г.,
суддів: Кравчука Г.А., Мачульського Г.М.,
розглянувши
касаційну скаргуЧернівецької міської радина постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 20.01.2015 у справі№ 926/1279/14 Господарського суду Чернівецької області за позовомпрокурора Першотравневого району м. Чернівці в інтересах державидо третя особа1. Чернівецької міської ради 2. ПАТ "Чернівецький хлібокомбінат" держсільгоспінспекція у Чернівецькій областіпровизнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, визнання договору недійсним та повернення земельної ділянки площею 0,0030 га за участю представників сторін:
позивача - Збарих С.М. посв. № 028728,
відповідача - 1- Юзьків М.І. дов. від 02.06.2014 р.,
відповідача - 2- не з"явились,
треті особи - не з"явились,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 16.10.2014 року (суддя - Желік Б.Є.) позов прокурора задоволено в повному об'ємі. Визнано незаконним пункт 2 рішення 11 сесії Чернівецької міської ради VI скликання № 266, прийнятого 26.08.2011 року, "Про надання юридичним особам дозволів на складання проектів відведення земельних ділянок на умовах договору встановлення земельного сервітуту та внесення змін в деякі рішення", відповідно до якого ПАТ "Чернівецький хлібокомбінат" надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,0015, на умовах договору встановлення земельного сервітуту терміном на 5 років для розміщення та обслуговування малої архітектурної форми (павільйону) на розі вул. Руської та вул. Херсонської, м. Чернівці. Визнано незаконним пункт 6 рішення 22 сесії Чернівецької міської ради VI скликання № 463, прийнятого 29.03.2012 року "Про встановлення земельних сервітутів на земельні ділянки та внесення змін до рішень міської ради з цих питань", згідно якого ПАТ "Чернівецькій хлібокомбінат" затверджено проект відведення земельної ділянки на розі вул. Руській та вул. Херсонській, м. Чернові площею 0,0030 га. Визнано недійсним договір встановлення земельного сервітуту № 44 від 26.04.2012 року, укладеного між Чернівецькою міською радою та ПАТ "Чернівецькій хлібокомбінат" і додаткового договору до нього № 1/44 від 21.05.2013 року. Зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Чернівецький хлібокомбінат" звільнити та повернути до земель Чернівецької міської ради земельну ділянку на розі вул. Руської - вул. Херсонської, м. Чернівці, площею 0,0030 га, вартістю 39409,50 гри., кадастровий номер: 7310136600:72:002:0015. Судовий збір в сумі 2 516 грн. за розгляд позовних вимог про визнання недійсними рішень і договору віднесено на Чернівецьку міську раду; судовий збір в сумі 1 827,00 грн. за розгляд позовних вимог про повернення земельної ділянки - на ПАТ "Чернівецький хлібокомбінат. Стягнуто до державного бюджету України з Чернівецької міської ради 2 516, 00 грн. судового збору. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Чернівецький хлібокомбінат 1827,00 грн. судового збору.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.01.2015 р. (судді - Марко Р.І., Костів Т.С., Якімець Г.Г.) рішення Господарського суду Чернівецької області від 16.10.2014 року залишено без змін.
Не погоджуючиcь з рішенням місцевого господарського суду та постановою апеляційного господарського суду, Чернівецька міська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, мотивуючи скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням II сесії VI скликання № 266 від 26.08.2011 р. Чернівецька міська рада надала дозвіл юридичним особам на складання проектів відведення земельних ділянок на умовах договору встановлення земельного сервітуту, відповідно до якого ПАТ "Чернівецький хлібокомбінат" (відповідачу 2) надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки орієнтовано площею 0,0015 га на умовах договору встановлення земельного сервітуту терміном на 5 років для розміщення та обслуговування малої архітектурної форми (павільйону) на розі вул. Руської та вул. Херсонської у м. Чернівці . Пунктом 6 рішення № 463 від 29.03.2012 р. 22 сесії VI скликання Чернівецької міської ради проект відведення відповідачу 2 земельної ділянки площею 0,0030 га за адресою: ріг вул. Руської та вул. Херсонської у м. Чернівці для укладення договору встановлення платного сервітуту для влаштування та обслуговування малої архітектурної форми (павільйон з продажу хлібобулочних виробів) терміном на 1 рік.
26.04.2012 р. між Чернівецькою міською радою та ПАТ "Чернівецький хлібокомбінат" було укладено договір № 44 встановлення земельного сервітуту відносно земельної ділянки, що розташована в м. Чернівцях на розі вул. Руській та вул. Херсонській площею 0,0030 га, на право влаштування та обслуговування малої архітектурної форми (павільйон з продажу хлібобулочних виробів), яка згідно з актом прийому-передачі від 26.04.2012 р. Чернівецькою міською радою передана ПАТ "Чернівецький хлібокомбінат" для встановлення земельного сервітуту.
В пункті 3.1 договору передбачено, що річна плата за земельний сервітут розраховано відповідно до чинного законодавства у вигляді орендної плати за рік в розмірі 1182,30 грн.
Відповідно до норм Земельного кодексу (в редакції Станом на день прийняття оскаржуваних рішень), а саме пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Згідно ст. 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою
Відповідно до статті 404 ЦК України, право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.
Ініціатором встановлення земельного сервітуту може бути власник або користувач земельної ділянки, у яких є потреба у використанні суміжної (сусідньої) земельної ділянки, щоб усунути недоліки своєї ділянки, зумовлені її місцем розташування або природним станом.
Однак, як правомірно зазначено попередніми судовими інстанціями, рішення, які оскаржуються позивачем свідчать про те, що земельна ділянка відповідачу -2 була надана не для усунення недоліків його земельної ділянки, а з метою укладення договору встановлення платного земельного сервітуту для розміщення МАФ для здійснення комерційної діяльності на земельній ділянці, яка належить територіальній громаді м. Чернівці.
Крім того, як встановлю судами, відповідач-2 не є землекористувачем або/та власником сусідніх земельних ділянок, у зв'язку з цим, встановлення земельного сервітуту є незаконним.
Відповідно до приписів статті 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Сервіси для юристів