Постанова ВГСУ від 22.03.2017 року у справі №909/607/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2017 року № 909/607/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Стратієнко Л.В.суддів Вовка І.В. Кондратової І.Д.за участі представників: позивача: відповідача: не з'явився не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фермерського господарства "Прометей"на рішення та постановуГосподарського суду Івано-Франківської області від 26 серпня 2016 року Львівського апеляційного господарського суду від 07 грудня 2016 рокуу справі№ 909/607/16за позовомфермерського господарства "Прометей"дотовариства з додатковою відповідальністю "Івано-Франківський міськмолокозавод" про стягнення 30 725,59 грн.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2016 р. позивач звернувся в суд з позовом про стягнення з відповідача 30 725,59 грн. заборгованості за договором про закупівлю молока від 01.01.2015 р. № 1/4, , з яких 24 032 грн. - сума основного боргу, 5 678,50 грн.- пеня, 354,59 грн. - 3% річних, 660,50 грн. - інфляційні втрати.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 26.08.2016р. (суддя Гриняк Б. П.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.12.2016 р. (головуючий - Дубник О.П., судді - Матущак О.І., Скрипчук О.С.), в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та передати справу на новий розгляд.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01 січня 2015 року між ТДВ "Івано-Франківський міськмолокозавод" (покупець) та ФГ "Прометей" (продавець) укладено договір №1/4 на закупівлю молока у сільськогосподарських виробників усіх форм власності на 2015 р. (а.с. 16, т.1).

Згідно з п. 3.1. договору покупець закупляє молоко у продавця за договірними цінами, обумовленими протоколом погодження цін, який є додатком до цього договору.

Відповідно до п. 6.1 договору він діє до 31 грудня 2016р.

Пунктом 6.2 договору передбачено, всі зміни та доповнення до нього оформляються в письмовій формі і затверджуються сторонами договору.

15 травня 2015 р. сторонами підписано додаток № 1 до договору № 1/4 від 01.01.2015р. "Протокол погодження ціни", згідно якого встановлена ціна за 1 кг молока базисної жирності 2 гатунку - 5,00 грн. з врахуванням ПДВ (а.с. 17, т.1). Цей протокол погодження ціни підписаний та скріплений печатками сторін.

Хоча позивач зазначив, що підписав додаток із зауваженнями, в яких пропонував встановити ціну у розмірі 5,20 грн. за 1 кг молока, але у зв'язку з непогодженням вказаних зауважень відповідачем, вважає, що ними 15.05.2015 р. було погоджено ціну у розмірі 5,00 грн. за 1 кг молока.

Цей факт визнається обома сторонами, та в силу ч.1 ст. 35 ГПК України не потребує доказування.

01 червня 2015 року відповідач на адресу позивача направив додаток №1 до договору №1/4 від 01.01.2015 р. "Протокол погодження ціни від 01.06.2015р.", в якому запропонував змінити ціну за 1 кг молока базисної жирності 2 ґатунку на 4,70 грн. з врахуванням ПДВ (а.с. 193. т. 1). Протокол підписаний та скріплений печаткою відповідача.

Позивач підтвердив одержання вказаного додатку, але не погодився з вказаними змінами умов договору, а тому не підписав його.

Незважаючи на це, відповідач в односторонньому порядку зменшив закупівельну ціну молока відповідно до вказаного додатку, в зв'язку з чим, на думку позивача, за період з 01.06.2015 р. по 31.10.2015 р. не доплатив йому 24 032 грн. вартості закупленого молока, а тому просив стягнути вказану суму боргу та нараховані на неї пеню, 3% річних, інфляційні втрати.

Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що оскільки позивач не надав суду доказів надсилання та отримання відповідачем зауваження до протоколу погодження ціни від 01.06.2015р., продовжував здійснювати відповідачу поставку молока, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями податковими накладними, то ці обставини в силу ст.ст. 642, 655, 692 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України), ст.ст. 173, 174, 175, 188, 193 Господарського кодексу України свідчать про погодження позивачем ціни 4,70 грн. за 1 кг. молока базисної жирності 2 гатунку.

Залишаючи вказане рішення без змін, суд апеляційної інстанції правильно не погодився з такими мотивами відмови у позові та зазначив, що ч.2 ст. 642 ЦК України не може бути застосована до спірних правовідносин,оскільки регулює відносини на стадії укладення договору, а у цій справі договір було укладено сторонами 01.01.2015р.

Згідно з п.6.2 договору №1/4 від 01.01.2015 р., всі зміни та доповнення до договору оформляються у письмовій формі і затверджуються сторонами договору.

Сторони не досягли згоди щодо зміни ціни за 1 кг молока базисної жирності 2 ґатунку на 4,70 грн. з врахуванням ПДВ з 01 червня 2015 року згідно запропонованого відповідачем протоколу погодження ціни від 01.06.2015р., а, отже, продовжувала діяти ціна, встановлена сторонами 15 травня 2015 р., а висновок суду першої інстанції про те що, продовжуючи здійснювати відповідачу поставку молока, позивач погодився з ціною 4,70 грн. за 1 кг. молока базисної жирності 2 гатунку, є помилковим.

Згідно ч. 4 ст. 188 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Проте, в порушення вказаних вище умов договору та вимог закону відповідач в односторонньому порядку знизив закупівельну ціну на молоко і з 1 червня 2015 р. по 31.10.2015 р., за розрахунками позивача, не доплатив за прийняте молоко 24032 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний господарський суд зазначив про те, що згідно наявних у матеріалах справи приймальних квитанцій на закупівлю молока, платіжних доручень у відповідача відсутня заборгованість за продане позивачем молоко згідно договору № 1/4 від 01.01.2015р.

Проте, погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки всупереч вимогам статті 84 ГПК України, на яку є посилання в постанові апеляційного господарського суду, суд не зазначив конкретних доказів, на підставі яких він прийшов до такого висновку.

Зокрема, у справі за спірний період є 5 приймальних квитанцій, з яких вбачається, що загальна сума оплати за молоко за період з 01.06.2015 р. по 01.09.2015 р. визначена з розрахунку 4,70 грн. за 1 кг молока базисної жирності, за період 01.09.2015 р. по 30.09.2015 р. - 4, 82 грн. за 1 кг молока базисної жирності, за період 01.10.2015 р. по 31.10.2015р.- 4, 9 грн. Вказане визначено шляхом ділення загальної суми за кожною квитанцією на вказану базисну вагу молока (а.с.19-23,т.1).