Постанова ВГСУ від 22.03.2017 року у справі №905/2483/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2017 року Справа № 905/2483/13 Вищий господарський суд України у складі колегії:

Головуючого:Студенця В.І.,суддів:Бондар С.В., Грека Б.М.,за участю представників сторін позивача - Яковенко П.А., відповідача - не з'явився, ВДВС - не з'явився,розглянувши касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій областіна постановуДонецького апеляційного господарського суду від04.01.2017та на окрему ухвалуГосподарського суду Донецької областівід24.11.2016у справі№ 905/2483/13за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"до за участюКомунального підприємства "Макіївтепломережа" Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій областіпростягнення 5 172 048,08 грн

В С Т А Н О В И В:

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України") звернулась до Господарського суду Донецької області в порядку ст.ст. 119,120 ГПК України із заявою від 17.11.2016 про поновлення строку для пред'явлення наказу Господарського суду Донецької області від 15.08.2013 №905/2483/13 до виконання та про видачу дублікату наказу Господарського суду Донецької області від 15.08.2013 №905/2483/13.

Ухвалою Господарського суду Донецької області (суддя Шилова О.М.) від 24.11.2016 відмовлено у прийнятті заяви ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" про поновлення строку для пред'явлення наказу Господарського суду Донецької області № 905/2483/13 від 15.08.2013 до виконання та відмовлено у задоволенні заяви ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" про видачу дубліката зазначеного наказу.

Господарським судом Донецької області (суддя Шилова О.М.) 24.11.2016 винесено окрему ухвалу, яку надіслано на адреси відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області та Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, а також Міністерству юстиції України до відома.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду (суддя Чернота Л.Ф. - головуючий суддя, судді Зубченко І.В., Скакун О.А.) від 04.01.2017 окрему ухвалу Господарського суду Донецької області від 24.11.2016 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.01.2017 та окремою ухвалою Господарського сулу Донецької області від 24.11.2016, Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області подав касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, зокрема ст.90 ГПК України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.03.2017 касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області прийнято до провадження та призначено до розгляду на 22.03.2017.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Господарським судом Донецької області 24.11.2016 винесено окрему ухвалу, яку надіслано на адреси відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області та Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, а також Міністерству юстиції України до відома.

В резолютивній частині окремої ухвали зазначено, що з метою усунення порушень законності та недоліків в роботі відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, запропоновано вжити необхідні заходи, спрямовані на вдосконалення організації роботи відділу з метою запобігання в майбутньому зазначених в окремій ухвалі порушень, а саме:

1) вживати заходів до сприяння стягувачам у відновленні втрачених у зв"язку з проведенням в Донецькій області АТО виконавчих проваджень шляхом надання підпорядкованими Управлінню ДВС ГТУЮ у Донецькій області органами державної виконавчої служби доваідок про втрату наказів, зміст яких відповідатиме дійсності, а також вимогам ст. 120 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням імперативного припису частини другої статті 34 цього кодексу щодо належності доказів;

2) взяти до уваги, що довідка про втрату наказів мають видаватися стягувачам в оригіналах та містити скріплений печаткою органу державної викконавчої служби підпис відповідальної особи;

3) вжити дієвих заходів для виключення в подальшому випадків ухилення органів державної виконавчої служби від документального підтвердження фактів втрати наказів, що перебували на їхньому виконанні, щляхом видачі довідок, зміст яких відповідатиме вимогам господарського процесуального закону;

4) розглянути питання про необхідність поважного ставлення до прав стягувачів у виконавчому провадженні та їх суворого дотримання.

Ухвала суду мотивована тим, що своєю бездіяльністю з видачі довідки належного змісту про втрату наказу № 905/2483/13 від 15.08.2013 відділ ПВР УДВС ГТУЮ у Донецькій області перешкоджає відновленню прав стягувача на виконання судового рішення як складової передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на доступ до суду: остаточне судове рішення у господарській справі № 905/2483/13 не виконується на шкоду ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" через відсутність у стягувача можливості представити суду належний та допустимий доказ втрати наказу відповідно до вимог ст.ст. 33, 34, 120 Господарського процесуального кодексу України.

Зазначене явище має систематичний характер в органах державної виконавчої служби Донецької області, що є неприпустимим з урахуванням взяття на себе державою Україна шляхом ратифікації Конвенції зобов"язання поважати принцип верховенства права.

Також суд, пославшись на пункт 9 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, що діяла на момент прийняття постанови від 07.11.2014 про повернення виконавчого документа стягувачеві) зазначив, що застосувавши наведену норму під час виконання наказу № 905/2483/13 від 15.08.2013 у зв"язку з проведенням на території Донецької області активної фази антитерористичної операції та неможливості проведення подальших виконавчих дій за відсутності встановленої будь - яким законодавчим актом заборони щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також щодо проведення інших дій стосовно боржника, державний виконавець грубо порушив приписи ч.1 ст. 6 названого Закону, ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, та ст. 129 Конституції України.

Відповідно до статті 90 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, виявивши при вирішенні господарського спору порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, виносить окрему ухвалу.

Окрема ухвала надсилається відповідним підприємствам, установам, організаціям, державним та іншим органам, посадовим особам, які несуть відповідальність за ухилення від виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, в порядку та розмірі, передбачених частиною першою статті 119 цього Кодексу.

В пунктах 5.1, 5,3 5,4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 зазначено, що окрема ухвала виноситься господарським судом за наявності умов, передбачених частиною першою статті 90 ГПК - виявлення при вирішенні спору порушень законності або недоліків у діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу (далі - підприємства і організації).

При цьому господарський суд не обмежений колом ні учасників судового процесу у конкретній справі, ані загалом осіб, зазначених у статті 1 ГПК.

В окремій ухвалі має бути зазначено закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його стаття, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення. Просте перерахування допущених порушень без зазначення конкретних норм чинного законодавства або перерахування норм права, порушення яких встановлено у судовому розгляді, є неприпустимим.

Вказівки, що містяться в окремій ухвалі, повинні бути максимально конкретними і реальними для виконання.