ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 березня 2017 року Справа № 904/4162/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: суддів:Нєсвєтової Н.М. (доповідач), Вовка І.В. Стратієнко Л.В.розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоімпекс" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.12.2016у справі№ 904/4162/16 Господарського суду Дніпропетровської області за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Енергоімпекс" допублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця"простягнення 10 459,58 грн
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергоімпекс" звернулося до Господарського суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" про стягнення 10 459,58 грн збитків.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2016, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 у справі № 904/4162/16, в позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, ТОВ "Енергоімпекс" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 та рішення місцевого господарського суду від 08.08.2016 скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх судових інстанцій, у березні 2015 року зі станції Кривий Торець Донецької залізниці ТОВ "Енергоімпекс" здійснило відправлення вагонів № 58916594, 56955131, 56188352, 55120489, 55118418, навантажених кам'яним вугіллям згідно залізничних накладних № 50169259, № 50169242, № 50179365 на станцію Енергодар Придніпровської залізниці, одержувач ДТЕК Запорізька ТЕС.
Під час проходження вагонів через станцію Енергодар Придніпровської залізниці на підставі ст.24 Статуту Залізниць України, залізницею проведено перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено, що маса вантажу у вищевказаних вагонах не відповідає масі, вказаній відправником у накладних та складено комерційні акти: РА № 006613/170 від 17.03.2015, РА № 006614/171 від 17.03.2015, РА № 006615/172 від 17.03.2015, РА № 006616/173 від 17.03.2015, РА № 006639/196 від 21.03.2015.
У результаті виявленої недостачі позивач просив стягнути з ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" збитки у розмірі вартості сплаченої, але не отриманої продукції у сумі 10 459,58 грн.
Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний, встановивши порушене право позивача, виходили з того, що ТОВ "Енергоімпекс" звернулося з позовом до місцевого господарського суду після спливу однорічного строку з моменту порушення його права (після березня 2016 року), відповідачем у справі заявлено про застосування строку позовної давності, відтак строк позовної давності сплив.
Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх судових інстанцій з огляду на таке.
Статтею 307 ГК України, яка кореспондується зі статтею 908 ЦК України, передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статут залізниць України, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 зі змінами та доповненнями, внесеними Постановами Кабінету Міністрів України №1510 від 11.10.2002 та № 1973 від 25.12.2002 (далі - Статут залізниць України), визначає обов'язки, права та відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.
Відповідно до частини 1 статті 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (частини 1, 2, 3 статті 909 ЦК України).
Згідно зі статтею 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до п. 6 Статуту залізниць України, накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
За договором залізничного перевезення вантажу, згідно з п.п. 1 п. 22 Статуту залізниць України, залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.
Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. У разі проведення митного контролю дата видачі вантажу ставиться після закінчення митних операцій (п.п. 1, 2, 3 п. 23 Статуту залізниць України).
За статтею 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Відповідно до пункту 9 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 28.05.2002 № 334, у комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженість, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Ніякі припущення та висновки про причини незбереженості або про вину відправника і залізниці до акта не вносяться. Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставляння рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено. Особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть установлену законодавством відповідальність.
Так, комерційні акти РА № 006613/170 від 17.03.2015, РА № 006614/171 від 17.03.2015, РА № 006615/172 від 17.03.2015, РА № 006616/173 від 17.03.2015, РА № 006639/196 від 21.03.2015 засвідчують невідповідність маси вантажу.
Сервіси для юристів