Постанова ВГСУ від 22.03.2016 року у справі №908/3951/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2016 року Справа № 908/3951/15

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Чернова Є.В.- головуючого, Ковтонюк Л.В. Овечкіна В.Е.розглянув касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Газ Інвест"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 13.10.2015 рокуу справі№ 908/3951/15 господарського суду Запорізької областіза позовомПриватного підприємства "Драг"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Газ Інвест"простягнення 50375,75грн.В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 29.07.2015р. (суддя Серкіз В.Г.) задоволено позовні вимоги та стягнуто з ТОВ "Газ Інвест" 30 000грн. основного боргу, 1565,75грн. 3 % річних, 18 810грн. інфляційних збитків.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.10.2015р. (судді: Склярук О.І., Дучал Н.М., Ушенко Л.В.) рішення господарського суду Запорізької області від 29.07.2015р. залишено без зміни.

Відповідач в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та рішення господарського суду першої інстанції скасувати в частині стягненння 3% річних та інфляційних втрат з підстав невірного застосування норм матерального та процесуального права, в позові в частині стягнення 1565,75 грн відсотків річних та 18810 грн інфляційних відмовити.

Скаржник доводить, що судами порушено ст. 617 ЦК України, оскільки безпідставно не враховані надані докази існування форс-мажорних обствин, що зумовили складне фінансове становище.

Сторони повідомленні про час та місце розгляду справи в суді касацйної інстанції відповідно до вимог ст. 111-4 ГПК України, клопотань про відкладення розгляду справи суду не заявляли.

Вищий господарський суд України, розглянувши доводи касаційної скарги, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Між Приватним підприємством "Драг" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газ Інвест" (Покупець) укладено контракт № 60 від 05.07.2013р.

За умовами п. 1.1 контракту, Постачальник зобов'язується поставити засоби хімічного захисту рослин (Товар), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар, в кількості та за ціною відповідно до відвантажувальних накладних.

Ціна продукції та асортимент продукції, поставленої даним контрактом, вказується у відвантажувальних накладних (п. 2.1 контракту).

Згідно п. 2.3 контракту, загальна сума складає 30 000грн., в тому числі ПДВ - 5000грн.

Покупець зобов'язується провести оплату у розмірі 100 % поставленого товару не пізніше 01 вересня 2013 року (п. 3.1 контракту). Датою поставки вважається дата відмітки Покупця про отримання Товару в накладній (п.3.2).

В підтвердження виконання вимог п. 3.1 контракту, відповідачем не здійснено оплату, що свідчить про наявність боргу за поставлений товар у сумі 30 000грн.

У відповідності до вимог ст. 625 ЦК України позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3% річних від простроченої суми за період з 02.10.2013р. по 28.06.2015р., що складає 1 565,75грн. та інфляційні витрати за період прострочення з листопада 2013 року по квітень 2015 року, що складає 18 810грн.

Судова колегія погоджується з висновками господарських судів з огляду на наступне.

Стаття 11 ЦК України встановлює, що цивільні права та обов'язки виникають, зокрема із договорів та інших правочинів.

Згідно приписів ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до приписів ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що в підтвердження поставки товару позивачем надано видаткову накладну № 60 від 05.07.2013р., за якою відповідачем отримано товар на загальну суму 30000,00 грн., а саме "Нурел Д" у кількості 200 літрів за ціною 125,00 грн. за літр без ПДВ.

Відповідачу виставлено рахунок-фактуру № 60 від 05.07.2013р. на загальну суму 30000грн.

Докази виконання ТОВ "Газ Інвест" вимог п. 3.1 контракту у матеріалах справи відсутні. Тобто свої зобов'язання за договором відповідач не виконав належним чином (у строк до 01.09.2013р.).

Заборгованість на час звернення позивача до суду складає 30000грн., що підлягає стягненню з відповідача.

Перевіривши доводи та розрахунки 3% річних та інфляційний витрат господарського суду та позивача, колегія суддів апеляційної інстанції вважає їх обґрунтованими, які підлягають задоволенню з огляду наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Звертаючись з позовом, ПП "Драг" заявило вимогу про стягнення 3% річних за період з 02.10.2013р. по 28.06.2015р. у сумі 1 565,75грн. та інфляційних витрат за період з листопада 2013р. по квітень 2015р. у сумі 18 810грн. Здійснивши перерахунок вказаних сум, колегія суддів погоджується з висновками господарського суду про їх задоволення та необхідність стягнення з відповідача на користь відповідача.