Постанова ВГСУ від 22.02.2017 року у справі №904/5665/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2017 року Справа № 904/5665/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Удовиченка О.С.суддів:Білошкап О.В., Катеринчук Л.Й.розглянувши касаційну скаргу ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "ДОН-ДНІПРО-ТРАСТ" Штельманчука Михайла Сергійовича на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.10.2016у справі № 904/5665/16 господарського суду Дніпропетровської областіза заявоютовариства з обмеженою відповідальністю "ДОН-ДНІПРО-ТРАСТ"про визнання банкрутомв судовому засіданні взяли участь представники :

ліквідатора ТОВ "ДОН-ДНІПРО-ТРАСТ" Штельманчука М.С. Зорін Р.О.В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2016 порушено провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "ДОН-ДНІПРО-ТРАСТ" (далі - ТОВ "ДОН-ДНІПРО-ТРАСТ") за процедурою, передбаченою ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України від 22 грудня 2011 року N 4212-VI, далі - Закон).

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2016 (суддя Владимиренко І.В.) боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Штельманчука Михайла Сергійовича.

Не погоджуючись з постановою господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2016, ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області (далі - ДПІ) звернулася до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.10.2016 (колегія суддів: Кузнецов В.О., Науменко І.М., Вечірко І.О.) постанову господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2016 скасовано, провадження у справі про банкрутство ТОВ "ДОН-ДНІПРО-ТРАСТ" припинено.

Ліквідатор ТОВ "ДОН-ДНІПРО-ТРАСТ" арбітражний керуючий Штельманчук М.С. звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.10.2016, прийняти нове рішення, яким припинити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДПІ на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2016, постанову господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2016 залишити без змін.

В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судами апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, зокрема: ст.ст.91, 80 ГПК України, ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 08.07.2016 ТОВ "ДОН-ДНІПРО-ТРАСТ" в особі ліквідатора звернулося до суду із заявою про визнання боржника банкрутом у зв'язку з прийняттям загальними зборами учасників ТОВ "ДОН-ДНІПРО-ТРАСТ" рішення від 07.07.2016 про затвердження проміжного ліквідаційного балансу, звіту ліквідатора та зобов'язання ліквідатора звернутися до суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство в порядку, передбаченому ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" .

На виконання вимог ст.105 ЦК України, ліквідатор боржника письмово повідомив орган, що здійснює державну реєстрацію про припинення товариства шляхом ліквідації. Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 24.02.2016 ТОВ "ДОН-ДНІПРО-ТРАСТ" перебуває в стані припинення підприємницької діяльності за рішенням засновників від 22.02.2016. Строк, визначений засновниками (учасниками) юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи для заявлення кредиторами своїх вимог, становить до 01.05.2016 . (т.1 а.с.29-34)

На виконання вимог ч. 4 ст. 111 ЦК України ліквідатором вжито заходів щодо інвентаризації майна юридичної особи, що припиняється, про що складено відповідні інвентаризаційні описи товарно-матеріальних цінностей.

З матеріалів справи вбачається, що ліквідатором боржника було виявлено дебіторську заборгованість у розмірі 36000,00 грн. Ліквідатором направлено керівнику дебітора - ТОВ "МЕТ-ІМПОРТ-ПРОМ" повідомлення про погашення вказаної заборгованості. Судом першої інстанції встановлено, що станом на момент звернення ліквідатора до суду дебіторська заборгованість не погашена.

Приймаючи постанову про визнання боржника банкрутом, судом першої інстанції встановлено, що ліквідатором після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами, складено проміжний ліквідаційний баланс, згідно якого кредиторська заборгованість становить 495700,00 грн., дебіторська заборгованість становить 36000,00 грн., грошові кошти на рахунку у ПАТ "Сбербанк" становлять 468,65 грн., основні засоби, товарно-матеріальні цінності, нематеріальні активі відсутні.

Отже, господарський суд, встановивши ознаки банкрутства боржника, а саме, майновий стан боржника, розмір кредиторської та дебіторської заборгованості, враховуючи обставини дотримання ліквідатором необхідних передумов для звернення з заявою про порушення справи про банкрутство боржника у порядку ст.95 Закону, які були встановлені у підготовчому засіданні, правомірно визнав боржника банкрутом та відкрив ліквідаційну процедуру.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом, суд апеляційної інстанції зазначив, що місцевий господарський суд безпідставно порушив провадження у цій справі в порядку ст.95 Закону, а в подальшому виніс оскаржувану постанову. Висновок, щодо незаконності постанови про визнання боржника банкрутом, обґрунтований порушеннями ліквідатором ч.ч.1, 3, 8 ст.111 ЦК України. Крім того, судом апеляційної інстанції зазначено, що до заяви про визнання банкрутом, ліквідатором не надано доказів наявності майна, необхідного для покриття судових витрат, пов'язаних із здійсненням провадження у справі про банкрутство.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на невірне застосуванням ст.111 ЦК України, ст.ст.16, 37, 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" виходячи з наступного.

Згідно з частинами 1, 6 статті 16 Закону перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, за наслідками проведення якого виноситься ухвала про порушення провадження у справі про банкрутство або відмову у порушенні провадження у справі про банкрутство.

З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції в підготовчому засіданні 19.07.2016 перевірено наявність підстав для порушення провадження у справі про банкрутство за спрощеною процедурою, передбаченою ст.95 Закону. Судом встановлено обставини дотримання ліквідаційною комісією порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України. Ухвала підготовчого засідання з урахуванням вимог ст.78 Податкового кодексу України направлена ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області. Зазначена ухвала не оскаржувалась та відповідно набрала законної сили.

Суд апеляційної інстанції, досліджуючи доводи заявника апеляційної скарги про безпідставність порушення справи про банкрутство та порушення прав фіскального органу, фактично переглянув ухвалу підготовчого засідання, яка не оскаржувалася ДПІ, а відповідно і не сплачувався судовий збір у розмірі, встановленому Законом, чим порушив принцип правової визначеності, який гарантований пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Щодо невірного застосування ст.111 ЦК України судом апеляційної інстанції.

Так, зі змісту ст.95 Закону вбачається, що обов'язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

Порядок ліквідації юридичної особи встановлено ст.111 ЦК України.

Враховуючи вимоги ст.111 ЦК України, необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку статті 95 Закону є: оцінка вартості наявних активів боржника (майна, дебіторської заборгованості), оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи згідно з вимогами статті 105 ЦК України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, вжиття необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, повідомлення кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки, складання проміжного ліквідаційного балансу, складання та подання органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітності за останній звітний період. Крім того, звернення до суду з такою заявою можливо лише після закінчення строку, передбаченого статтею 105 ЦК України.

Отже, встановлення судом обставин недотримання необхідних передумов звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку статті 95 Закону може бути підставою для припинення незаконно порушеного провадження.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що в порушення ч.8 ст.111 ЦК України інвентаризації майна боржника була проведена без створення інвентаризаційної комісії. Ліквідатором не було вжито заходів щодо отримання виявленої дебіторської заборгованості, що є порушенням ч.1 ст.111 ЦК України. У проміжному ліквідаційному балансі ліквідатором не відображено дані про розмір статутного капіталу. До заяви про визнання банкрутом, ліквідатором не надано доказів наявності майна, необхідного для покриття судових витрат, пов'язаних із здійсненням провадження у справі про банкрутство.