ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2016 року Справа № 917/2587/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоЄвсікова О.О.,суддів:Кролевець О.А. (доповідач у справі), Попікової О.В.розглянувши касаційну скаргуКомунального підприємства "Теплоенерго"на рішенняГосподарського суду Полтавської області від 23.06.2015та постановуХарківського апеляційного господарського суду від 23.09.2015у справі№917/2587/14 Господарського суду Полтавської областіза позовомКомунального підприємства "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської радидоКомунального підприємства "Теплоенерго"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Кременчуцька міська радапроврегулювання розбіжностей, що виникли при укладенні договору на послуги з централізованого постачання холодної води та централізованого водовідведення №1416 від 01.12.2014, та внесення змін до договоруза участю представників сторінвід позивача:Дрозд О.В.від відповідача:не з'явився від третьої особи:не з'явився
ВСТАНОВИВ:
Комунальне підприємство "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Комунального підприємства "Теплоенерго" про врегулювання розбіжностей, що виникли при укладенні договору на послуги з централізованого постачання холодної води та централізованого водовідведення №1416 від 01.12.2014, та викладення спірних пунктів вказаного договору у відповідній редакції (з урахуванням письмових пояснень до прохальної частини позовної заяви від 27.04.2015 та роз'яснень від 02.06.2015).
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 23.06.2015 (колегія суддів: Погрібна С.В., Гетя Н.Г., Іванко Л.А.) позов задоволено в повному обсязі, викладено спірні пункти договору на послуги з централізованого постачання холодної води та централізованого водовідведення №1416 від 01.12.2014 у редакції позивача.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.09.2015 (колегія суддів: Істоміна О.А., Барбашова С.В., Тарасова І.В.) рішення суду першої інстанції змінено - викладено п. 2.2 договору на послуги з централізованого постачання холодної води та централізованого водовідведення №1416 від 01.12.2014 в іншій редакції, а в решті рішення залишено без змін.
Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, КП "Теплоенерго" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Учасники судового процесу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач і третя особа не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.
Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановили суди першої та апеляційної інстанцій, позивач є підприємством питного водопостачання, яке здійснює діяльність з надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, тобто є одночасно виробником та виконавцем вказаних послуг.
У зв'язку із внесеними до ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" змінами щодо виконавців у сфері надання житлово-комунальних послуг з метою приведення договірних відносин у відповідність до чинного законодавства України Комунальне підприємство "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради направило 01.12.2014 Комунальному підприємству "Теплоенерго" проект договору на послуги з централізованого постачання холодної води та централізованого водовідведення №1416 від 01.12.2014 (далі - Договір).
01.12.2014 КП "Кременчукводоканал" отримало нарочно від КП "Теплоенерго" підписаний Договір разом із двома примірниками протоколу розбіжностей до Договору, про що у відповідності до ч. 4 ст. 181 ГК України зроблено застереження в Договорі.
КП "Кременчукводоканал" склало та направило КП "Теплоенерго" протокол узгодження розбіжностей від 03.12.2014 до Договору, а 05.12.2014 - уточнений протокол узгодження розбіжностей.
Оскільки сторони не досягли домовленості стосовно врегулювання спірних питань, КП "Кременчукводоканал" звернулось до господарського суду з позовом у даній справі щодо врегулювання розбіжностей, які виникли при укладенні Договору, та викладення спірних пунктів Договору в його редакції.
Відповідно до ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Загальний порядок укладання господарських договорів врегульований ст. 181 ГК України, згідно з положеннями якої господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.
При цьому в разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо). Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
За вимогами ч.ч. 3, 4 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.
Частиною 3 ст. 184 ГК України також передбачено укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів, яке повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.
Водночас згідно з ч. 1 ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.
Відповідно до положень ст.ст. 1, 13, 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" централізоване постачання холодної води та водовідведення віднесено до комунальних послуг. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник (який може бути їх виконавцем). Зокрема, виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення.
У силу ч. 1 ст. 19, п. 1 ч. 2 ст. 20, п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах; споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; а виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
При цьому ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", визначаючи у ч. 1 істотні умови договору на надання житлово-комунальних послуг, у ч. 2 передбачає, що крім істотних договір може містити інші умови за згодою сторін; однак не може містити умов, що вводять додаткові види оплати послуг, не передбачені типовими договорами на надання житлово-комунальних послуг, затвердженими Кабінетом Міністрів України.
Тобто укладення договору на надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення є обов'язковим у силу закону, а відтак даний переддоговірний спір правомірно переданий на вирішення суду згідно з положеннями ч. 1 ст. 187 ГК України.
З встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин вбачається, що розбіжності між сторонами виникли у зв'язку з тим, що відповідач запропонував: виключити із запропонованого позивачем Договору п.п. 3.10, 3.12, 3.16, 3.17, 3.20, 3.21, 4.7, 5.2.3, 5.2.5, 5.2.14, 5.2.15, 5.2.16, 5.3.2, 5.3.5, 5.3.6, 5.3.7, 6.3; статтю 1 Договору доповнити пунктом 1.4; п.п. 2.1, 2.2, 2.3, 3.2, 3.11, 4.2, 4.4, 4.11, 5.3.1, 5.4.3 Договору викласти в іншій редакції, ніж запропонована позивачем.
Натомість позивач не погодився з пропозицією відповідача та, звертаючись з позовом, вимагає викласти положення Розділу І, п.п. 2.1, 2.2, 3.2, 3.10, 3.11, 3.12, 3.16, 3.17, 3.20, 3.21, 4.2, 4.4, 4.7, 4.11, 5.2.3, 5.2.5, 5.2.14, 5.2.15, 5.2.16, 5.3.1, 5.3.2, 5.3.5, 5.3.6, 5.3.7, 5.4.3, 6.3 Договору саме в запропонованій ним редакції.
Сервіси для юристів