ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 січня 2025 року
м. Київ
справа № 335/3926/20
провадження № 51-4318 км 24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13 листопада 2023 року та вирок Запорізького апеляційного суду від 20 серпня 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових №12019080050002440 за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13 листопада 2023 року ОСОБА_6 засудженоза ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки без позбавленням права керування транспортними засобами.
На підставі положень ст. 75 КК України ОСОБА_6 було звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_7 матеріальну шкоду у розмірі 257 035,80 грн та моральну шкоду у розмірі 200 000,00 грн.
Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 14 липня 2019 року о 08:40, керуючи автомобілем «ВАЗ-2108», рухаючись по правій смузі проїжджої частини вул. Прибережної Магістралі зі сторони вул. 12-го Квітня у напрямку вул. Лермонтова у м. Запоріжжі зі швидкістю не менше 58 км/год, що перевищує максимально допустиму швидкість руху на цій ділянці дороги (40 км/год); порушуючи вимоги п.п. 12.9 б), 18.2 та розділ 33 Правил дорожнього руху України, наближаючись до регульованого пішохідного переходу; побачивши, що відбулась для нього зміна сигналу з червоного на зелений, не зупиняючись перед переходом та не переконавшись у відсутності на ньому пішоходів, яким може бути створена перешкода чи небезпека, не надав дорогу пішоходу ОСОБА_7 , який закінчував перехід проїзної частини вул. Прибережної Магістралі при зміні сигналу світлофора з зеленого на червоний; продовжив рух, внаслідок чого виїхав на пішохідний перехід, де передньою частиною кузова скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_7 , який закінчував перехід проїжджої частини. В результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілий отримав тяжкі тілесні ушкодження.
Запорізький апеляційний суд 20 серпня 2024 року вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13 листопада 2023 року щодо ОСОБА_6 скасував в частині призначення покарання та звільнення його від відбування покарання на підставі положень ст. 75 КК України й ухвалив новий вирок, яким за ч. 2 ст. 286 КК України призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки. У решті вирок місцевого суду апеляційний суд залишив без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений просить вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13.11.2023 і вирок Запорізького апеляційного суду від 20.08.2024 скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Вказує, що у його адвоката не було фізичної можливості здійснювати ефективний захист, оскільки між повідомленням про підозру і закінченням досудового розслідування був малий проміжок часу, а тому захисник був позбавлений можливості ознайомитися з документами, заявляти клопотання про проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_6 , надати перелік питань для експертного дослідження, а тому вважає, що із урахуванням позиції Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у постанові від 11.02.2021 у справі № 199/5500/15-к було порушено його право на захист у зв`язку з неналежною правовою допомогою, наданою адвокатом.
Посилається на те, що в липні 2019 року було призначено інженерно-транспортну експертизу, й слідчим було самостійно, до отримання висновку експерта визначено, що автомобіль нібито рухався з перевищенням швидкості (50-60 км/год). Також невідомо, які саме документи, окрім постанови слідчого і протоколу огляду місця події, вивчав експерт. Висновок експерта не містить жодного посилання на будь-які інші матеріали кримінального провадження і його складено без урахування пояснень учасників дорожньо-транспортної пригоди та свідків. Окрім того експерт цитував текст постанови слідчого, але цієї постанови в матеріалах справи немає.
Зазначає, що проведення інженерно-транспортноїекспертизи було доручено працівникові відомчої установи МВС, що само по собі породжує обґрунтований сумнів у його неупередженості.
Сервіси для юристів