Постанова ВГСУ від 22.01.2014 року у справі №922/2826/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2014 року Справа № 922/2826/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Козир Т.П. Губенко Н.М., Іванової Л.Б. ( доповідач),розглянувши матеріали касаційної скарги Комунального підприємства "Харківські теплові мережі"на рішення та постановуГосподарського суду Харківської області від 16.09.2013 Харківського апеляційного господарського суду від 31.10.2013 у справі№ 922/2826/13 Господарського суду Харківської областіза позовомКомунального підприємства "Харківські теплові мережі"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4простягнення 12067,66 грн.за участю представники сторін:

позивача: Счастлива Я.О., дов. від 28.05.2010 №38-1867

відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про стягнення вартості безпідставно отриманої теплової енергії у сумі 12067,66 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.09.2013 у справі № 922/2826/13 (суддя Кухар Н.М.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 31.10.2013 (колегія судді у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., судді Терещенко О.І., Ільїн О.В.), у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 16.09.2013 і постанову Харківського апеляційного господарського суду від 31.10.2013 у цій справі та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою до суду, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач не скористався передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними матеріалами справи, Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 на підставі Договору купівлі-продажу квартири від 04.08.2008 займає нежитлові приміщення 1-го поверху, загальною площею 139,00 кв.м., що розташовані у багатоповерховому житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1.

01.06.2009 між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 та Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" було укладено Договір №11941 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, відповідно до умов якого позивач здійснював постачання теплової енергії до вищезазначеного приміщення відповідача.

Додатком 3 від 01.06.2009 до цього договору сторони визначили умови припинення постачання теплової енергії, зокрема, згідно із п. 1 та п. 1.2. Додатку, в разі письмового звернення споживача про припинення теплопостачання у разі його надходження до теплової організації не пізніше як за 3 доби до запланованого відключення при наявності технічної можливості відключення приміщення, а також за умови, що не постраждають інтереси інших споживачів.

Судами першої та апеляційної інстанції з'ясовано, що у провадженні Господарського суду Харківської області знаходилась справа № 5023/186/12 за позовом заступника прокурора Дзержинського району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради, Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про стягнення 4591,35 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 26.03.2012 у цій справі встановлено, що відповідач звертався до позивача з повідомленнями про відмову від отримання послуг з теплопостачання до нежитлового приміщення та просив припинити фактичне постачання теплової енергії в гарячій воді, у зв'язку із чим запрошував представників позивача взяти участь у демонтажі системи опалення. Однак, враховуючи неприбуття представників позивача, демонтаж систем опалення (батареї) було проведено складом комісії за їх відсутності, про що складено акт від 23.09.2010. В подальшому відповідач також звернувся до позивача із заявою від 29.11.2010, в якій зазначив, що Договір № 11941 від 01.06.2009 купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді діє лише до 31.12.2010 та є таким, що припиняє свою дію з наступної після 31 грудня 2010 дати із врахуванням вихідних та святкових днів.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач вказує на те, що після припинення дії договору, у період з січня 2011 по квітень 2013 відповідач продовжував отримувати теплову енергію на потреби опалення свого приміщення, що підтверджується складеними позивачем та балансоутримувачем будинку актами на включення опалення у 2011, 2012, 2013 роках; належне відповідачу приміщення розташоване у багатоповерховому житловому будинку з централізованою системою опалення, яка є єдиною із системою опалення приміщення відповідача і позивач не має технічної можливості відключити приміщення від централізованої системи опалення. Посилаючись на порушення відповідачем зобов'язань по сплаті вартості отриманої ним теплової енергії за період з січня 2011 по квітень 2013, позивач просить стягнуть з відповідача вартість безпідставно отриманої теплової енергії у розмірі 12076,66 грн.

Розглядаючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що постачання теплової енергії до приміщень відповідача було припинено відповідачем за процедурою, визначеною Договором № 11941 від 01.06.2009; позивачем не надано суду належних доказів того, що відповідач у період з січня 2011 року по квітень 2013 року безпідставно споживав теплову енергію, яка постачалась позивачем; з урахуванням факту відсутності в приміщеннях відповідача батарей - приладів, які здійснюють споживання теплової енергії і її розповсюдження з метою обігріву приміщень, отримання відповідачем теплової енергії від позивача є неможливим з об'єктивних причин; розрахунок теплового навантаження на опалення приміщень відповідача здійснено без урахування вимог законодавства.

За таких обставин, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, у зв'язку із чим відмовив у позові.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись із такими висновками судів попередніх інстанції, з огляду на наступне.

Згідно положень частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно абзацу 2 пункту 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Вказані вимоги не дотримано судами попередніх інстанцій, що унеможливлює перевірку судом касаційної інстанції правильності застосування для врегулювання спірних правовідносин норм матеріального права та надання юридичної оцінки обставин справи з огляду на наступне.

Так, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.