ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 січня 2014 року Справа № 918/847/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Черкащенка М.М. - головуючого, (доповідач) Жукової Л.В., Студенця В.І.,розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"на постанову та на рішенняРівненського апеляційного господарського суду від 17.09.2013 року господарського суду Рівненської області від 23.07.2013 рокуу справі господарського судуРівненської областіза позовомДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"простягнення 226 517,54 грн. та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"доДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"провизнання недійсним пункту 9.3 Договору № 06/11-881 БО-28 від 30.08.2011 року поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання в засіданні взяли участь представники:
- позивача:Мацегорін А.О.,- відповідача:не з"явився
ВСТАНОВИВ:
У червні 2013 року Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України") звернулась до господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (далі - ТОВ "Рівнетеплоенерго") про стягнення 200 700,18 грн. основного боргу, 401,40 грн. інфляційних втрат, 9 889,33 грн. - 3% річних та 15 526,63 грн. - пені.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати поставленого позивачем природного газу за договором № 06/11-881 БО-28 поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання від 30.08.2011 року.
20.06.2013 року ТОВ "Рівнетеплоенерго" звернулося до суду першої інстанції з зустрічною позовною заявою, згідно якої просило суд визнати недійсним п. 9.3 договору № 06/11-881 БО-28 поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання від 30.08.2011 року. В обґрунтування поданого позову ТОВ "Рівнетеплоенерго" зазначило, що умови договору про збільшення спеціальної позовної давності до трьох років та про можливість нарахування пені за шість місяців, що передують моменту зверненню з позовом суперечать нормам чинного законодавства.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 23.07.2013 року (суддя Кочергіна В.О.), яке залишене без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.09.2013 року (колегія суддів у складі: головуючого судді Савченко Г.І., суддів: Миханюка М.В., Павлюка І.Ю.), первісний позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 200700,18 грн. основного боргу, 15526,63 грн. пені, 9889,33 грн. - 3% річних, 401,40 грн. інфляційних втрат та 3956, 85 грн. судового збору. Зустрічний позов задоволено частково, пункт 9.3 договору №06/11-881 БО-28 поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання від 30.08.2011 року визнано недійсним в частині визначення, що неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом. В задоволенні зустрічного позову в частині визнання недійсним пункту 9.3 вказаного договору, згідно якого сторони дійшли згоди про встановлення спеціальної позовної давності до вимог про стягнення неустойки тривалістю у три роки, відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішення, ТОВ "Рівнетеплоенерго" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.09.2013 року та рішення господарського суду Рівненської області від 23.07.2013 року скасувати в частині відмови у задоволенні зустрічного позову і прийняти нове рішення, яким ці позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 30.08.2011 року між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та ТОВ "Рівнетеплоенерго" (покупець) був укладений договір № 06/11-881 БО-28 поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання (надалі - договір № 06/11-881 БО-28), відповідно до умов якого, постачальник зобов'язався поставити покупцю імпортований природний газ за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України", а покупець зобов'язався прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п.1.2 цього договору.
Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом цього договору.
Пунктом 1.2 договору № 06/11-881 БО-28 визначено, що постачальник передає покупцю в період з 06.08.2011 року по 30.09.2011 року природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 87тис.куб.м., в тому числі по місяцях: серпень - 25 тис.куб.м.; вересень - 62 тис.куб.м. За розрахункову одиницю переданого газу приймається один кубічний метр (куб.м), приведений до стандартних умов.
Згідно п. 6.1.1 договору № 06/11-881 БО-28 покупець зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений газ, а згідно п.6.1.2. підписувати акт приймання-передачі газу, поставленого постачальником покупцю у відповідному місяці поставки.
У разі порушення покупцем умов п.4.1 договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п.7.3.1 договору № 06/11-881 БО-28).
Пунктом 9.3 договору № 06/11-881 БО-28, сторони погодили, що строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 роки. Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.
Відповідно до п.10.1 договору № 06/11-881 БО-28 даний договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та кріплення печатками сторін, поширює дію на відносини, які склались між сторонами з 06.08.2011 року і діє у частині поставки газу по 30.09.2011 року включно, а у частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення.
Договір підписано представниками та скріплено відбитками печаток сторін.
30.08.2011 року між сторонами складено додаток №1 та додаткову угоду №1 до договору №06/11-881 БО-28 поставки природного газу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором та поставив відповідачу природний газ на загальну суму 200 700,18 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.
Проте, відповідач, в порушення приписів ст.ст. 525, 526 ЦК України вартість отриманого природного газу не оплатив, заборгувавши 200 700,18 грн. Зазначена сума боргу була стягнута попередніми судовими інстанціями і не оскаржується скаржником.
ТОВ "Рівнетеплоенерго" також, не оскаржує судові акти і в частині стягнення з нього пені, 3% річних та інфляційних втрат, а тому в цій частині вони не перевіряються судом касаційної інстанції.
Предметом касаційного оскарження є рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним ч. 1 п. 9.3 договору № 06/11-881 БО-28 від 30.08.2011 року, згідно якого сторони дійшли згоди про встановлення позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки тривалістю у три роки.
В поданій касаційній скарзі заявник вказує на те, що ч. 1 п. 9.3 договору № 06/11-881 БО-28 від 30.08.2011 року суперечить вимогам ст. ст. 251, 256, 258 ЦК України, а тому повинна бути визнана судом недійсною, а нарахування пені повинно проводитись з урахуванням приписів п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Сервіси для юристів