Постанова ВГСУ від 21.12.2016 року у справі №922/4371/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2016 року Справа № 922/4371/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКондратової І.Д. (доповідач),суддіВовка І.В.,суддіСтратієнко Л.В.,за участю представників: від позивача 1Пуленця А.С.,від позивача 2Барди С.Ю.,від позивача 3Дяченка В.П.,від відповідачаІщенко І.М.,та прокурора Головної військової прокуратури Яговдіка С.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Земінвест"на рішення Господарського суду Харківської області від 06.04.2016 року та постановуХарківського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 рокуу справі№ 922/4371/15 Господарського суду Харківської областіза позовомЗаступника Генерального прокурора України - Головного військового прокурора в інтересах держави в особі: 1. Кабінету міністрів України, 2. Міністерства оборони України, 3. Військово-медичного клінічного центру Північного регіону України,доТовариства з обмеженою відповідальністю "Земінвест"провитребування майна,ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року Заступник Генерального прокурора України (надалі - прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Кабінету міністрів України (надалі - КМУ, позивач 1), Міністерства оборони України (надалі - МОУ, позивач 2) та Військово-медичного клінічного центру Північного регіону України (надалі - позивач 3) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Земінвест" (надалі - ТОВ "Земінвест", відповідач), у якому просив:

1) визнати за державою Україна в особі позивачів 1,2 право власності на будівлі та споруди, що розташовані за адресою м. Харків, вул. Культури, 5, а саме:

нежитлову будівлю літ. А-2 загальною площею 3024,1 кв. м; нежитлову будівлю літ. В-2 загальною площею 707,2 кв. м;

нежитлову будівлю Д-3 загальною площею 1484,6 кв. м;

нежитлову будівлю літ. Ж-1 загальною площею 163,0 кв. м; нежитлову будівлю літ. И-1 загальною площею 60,7 кв. м,

нежитлову будівлю літ. Е-1 загальною площею 129,8 кв.м,

2) витребувати з чужого незаконного володіння ТОВ "Земінвест" ці будівлі та споруди та передати їх на баланс позивача 3.

Відповідач відзив на позов не подав, справа була розглянута в суді першої інстанції за наявними в ній матеріалами справи відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України).

Рішенням Господарського суду Харківської області від 06.04.2016 року (колегія суддів у складі: головуючого судді Інте Т.В., суддів: Лаврова Л.С., Доленчук Д.О.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 року (колегія суддів у складі: головуючого судді Сіверін В. І., суддів: Гетьман Р.А., Терещенко О.І.), позов задоволено повністю.

У касаційній скарзі відповідач порушує питання про скасування оскаржуваних рішень суду із передачею справи на новий розгляд, мотивуючи свою скаргу тим, що суди внаслідок порушення ст. 203 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) дійшли помилкового висновку про нікчемність договорів, оскільки судами не визначено порушень сторонами вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, та не враховано, що відповідно до договорів та додаткових угод до нього відчуження майна не здійснювалось.

Заявник касаційної скарги також посилається на порушення судами норм ст. 35 ГПК України, так як ними не враховано, що рішенням Господарського суду Харківської області від 12.11.2008 року у справі № 29/489-08 було визнано право власності за ТОВ Консалтинго-правова фірма "Спартак" на спірні об'єкти, оскільки було встановлено, що ці об'єкти підлягали знесенню внаслідок повного і належного виконання сторонами договору № 38 від 18.02.2005 року, проти чого не заперечував представник МОУ, який брав участь у справі № 29/489-08.

Крім того, ТОВ "Земінвест" посилається на порушення ч. 4 ст. 267 ЦК України, а також незастосування правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України у подібних правовідносинах, про те, що зважаючи на статус держави та її органів як суб'єктів владних повноважень, положення п. 4 ч. 1 ст. 268 ЦК України не поширюються на позови прокуратури, які пред'являються від імені держави і направлені на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади. На такі позови поширюється положення ст. 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі ч. 1 ст. 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів. На думку заявника касаційної скарги, оскільки договір купівлі-продажу об'єктів нерухомості був укладений 18.06.2009 року, то відповідно строк позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України, закінчився 18.06.2012 року, що не було враховано судами попередніх інстанцій.

Прокурор та позивачі подали відзиви та пояснення, в яких просили касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалені у справі рішення та постанову - без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників позивачів, відповідача та прокурора Головної військової прокуратури, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, а судові рішення - залишити без змін з таких підстав.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що 18.02.2005 року між Східним управлінням капітального будівництва МОУ, ТОВ Консалтинго-правова фірма "Спартак" та Управлінням капітального будівництва та придбання житла МОУ був укладений договір № 38 "Про будівництво житла для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей шляхом пайової участі сторін", предметом якого є будівництво у порядку пайової участі об'єктів житлового багатоповерхового комплексу на вільних від забудови земельних ділянках загальною площею 0,35 га по вул. Культури, 5 у м. Харків (військове містечко № 9), для забезпечення житлом військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей (а.с. 40-44 т. 1).

14.08.2006 року між МОУ в особі директора Департаменту будівництва МОУ Ісаєнка Д.В., що діяв на підстав наказу Міністра оборони України № 772 від 28.12.2005 року, ТОВ Консалтинго-правова фірма "Спартак" та Східним управлінням капітального будівництва МОУ було укладено додаткову угоду №ДУ-1/38 СП3, відповідно до умов якої функції замовника будівництва взяло на себе МОУ. Сторони також погодили, що частка МОУ в грошовому еквіваленті орієнтовно становить 7000000,00 грн, а частка ТОВ Консалтинго-правова фірма "Спартак" 21000000,00 грн. МОУ забезпечує свою частку вкладом у вигляді вартості оціненого нематеріального активу - права користування земельною ділянкою площею 1 га, яка розташована по вул. Культури у м. Харкові (військове містечко № 9) під забудову, а ТОВ Консалтинго-правова фірма "Спартак" - шляхом фінансування будівництва, виконання функцій замовника по будівництву об'єкту (а.с. 45-50 т.1).

17.08.2006 року між МОУ, в особі директора Департаменту будівництва МОУ Ісаєнка Д.В., що діяв на підставі наказу Міністра оборони України № 772 від 28.12.2005 року, та ТОВ Консалтинго-правова фірма "Спартак" укладено додаткову угоду № ДУ-2/38 СП3, в якій погодили, що останнє сплачує МОУ частку в спільній діяльності в сумі 7000000,00 грн шляхом перерахування коштів на рахунок або передає квартири (оплачені майнові права на квартири) загальною площею 2461 м2 у житловому будинку, розташованому за адресою: м. Харків, вул. Котлова, 252 до 31.12.2006 року. В свою чергу, МОУ зобов'язувалось надати в 10 денний термін згоду на припинення права користування земельною ділянкою загальною площею 1 га по вул. Культури у м. Харкові (військове містечко № 9).

Отже, за умовами цих договорів вирішувалось лише питання щодо передачі права користування земельною ділянкою площею 1 га, яка розташована по вул. Культури у м. Харкові (військове містечко №9), і передбачалась можливість надання згоди на припинення права користування цією земельною ділянкою МОУ. При цьому, у договорі від 14.08.2006 року та додатковій угоді до нього від 17.08.2006 року не було передбачено, що його предметом є земельні ділянки державної власності разом із розташованими на них об'єктами нерухомого військового майна, а у першому договорі від 18.02.2005 року взагалі чітко обумовлювалось, що предметом договору є вільні від забудови земельні ділянки. Водночас, унаслідок вчинення дій на виконання цього договору відбулось відчуження військового майна (вилучення військового майна із Збройних Сил у приватну власність).

Так, рішенням Господарського суду Харківської області від 12.11.2008 року у справі № 29/489-08 за позовом ТОВ Консалтинго-правова фірма "Спартак" до Харківської міської ради визнано право власності на нежитлову будівлю літ. А-2 загальною площею 3024, 1 кв. м; нежитлову будівлю літ. В-2 загальною площею 707,2 кв. м; нежитлову будівлю літ. Д-3 загальною площею 1484,6 кв. м; нежитлову будівлю літ. Ж-1 загальною площею 163,0 кв. м; нежитлову будівлю літ. И-1 загальною площею 60,7 кв. нежитлову будівлю літ. Е-1 загальною площею 129,8 кв. м, які розташовані по вул. Культури, 5 у м. Харків.

Підставою для прийняття рішення у цій справі стало встановлення обставин, якими підтверджується, що 05.04.2007 року МОУ та ТОВ Консалтинго-правова фірма "Спартак" підписали акт звірки виконання умов договору № 38 від 18.02.2005 року, в якому підтвердили виконання зобов'язання щодо передачі 42 квартир загальною площею 2456,50 м2 (акт № 07-вх/36 від 15.01.2007 року), а також погодили, що МОУ зобов'язується списати, зняти з обліку та передати під розбирання будівлі та споруди, що підпадають в межі обумовленої договором земельної ділянки. Оскільки спірні об'єкти нерухомого військового майна знаходились на земельній ділянці площею, орієнтовно 1,4 га, по вул. Культури, 5, на яку рішеннями 16 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 21.11.2007 року № 237/07 та 17 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 25.12.2007 року № 282/07 було надано згоду ТОВ Консалтинго-правова фірма "Спартак" на розроблення проектів відведення цієї земельної ділянки, згідно з реєстрами ці об'єкти були списані, і для реалізації свого права на будівництво об'єктів нерухомого майна та отримання права власності на нього, ТОВ Консалтинго-правова фірма "Спартак" має в порядку земельного та містобудівного законодавства та наведеного рішення міської ради звільнити земельну ділянку від будівель та споруд (після оформлення належним чином право власності на ці об'єкти), оформити право користування на земельні ділянки та отримати інші дозвільні документи, суд дійшов висновку, що за ТОВ Консалтинго-правова фірма "Спартак" слід визнати право власності на існуючі на земельних ділянках, що відводяться під забудову, будівлі та споруди, для їх знесення, проведення їх реконструкції та вжиття інших дій, необхідних для виконання умов договору та будівництва об'єктів нерухомого майна.

18.06.2009 року між ТОВ фірма "Спартак" та ТОВ "Земінвест" був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрований в реєстрі приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корнелюк К.М. за № 1352 (а.с. 53 т. 1), відповідно до умов якого відповідач придбав у власність спірні об'єкти нерухомого військового майна, що згідно з витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" від 15.04.2009 року, належать ТОВ фірма "Спартак" на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 12.11.2008 року у справі № 29/489-08.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації (ч. 1 ст. 182, ч. 4 ст. 334 ЦК України (у редакції, чинній на час вибуття майна з володіння держави)).

Отже, 15.04.2009 року спірні об'єкти нерухомого майна вибули з володіння держави та перейшли у власність ТОВ фірма "Спартак", яке в подальшому їх відчужило за відплатним договором ТОВ "Земінвест". З 25.06.2009 року право власності на спірні об'єкти зареєстровані за відповідачем у справі - ТОВ "Земінвест", що підтверджується відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 51-52 т. 1).

Вищий господарський суд України погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанції про визнання права власності на спірні об'єкти нерухомого майна за державою Україна та наявність підстав для його витребування у відповідача в порядку п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, виходячи з такого.