ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2016 року Справа № 913/865/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівАлєєвої I.B., Коробенка Г.П.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Свердловантрацит"на постановуДонецького апеляційного господарського судувід08.11.2016у справі№913/865/16Господарського суду Луганської областіза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4доТовариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Свердловантрацит"про стягнення суми,
В С Т А Н О В И В:
Звернувшись у суд з даним позовом, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - позивач) просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Свердловантрацит" (далі - відповідач) заборгованість у розмірі 61 909,60 грн. та 146 490,68 грн. за договором від 27.12.2013 № 5/10-14 та договором від 22.01.2015 № 1/10-15 відповідно, а також 163 814,03 грн. пені за період з 01.11.2014 по 01.08.2016.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив взяті на себе договірні зобов'язання щодо оплати позивачу вартості наданих послуг, у зв'язку з чим у відповідача утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню у судовому порядку.
Рішенням Господарського суду Луганської області від 05.09.2016 (суддя Лісовицький Є.А.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.11.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Зубченко І.В., судді Ломовцева Н.В., Попков Д.О.), позов задоволено частково, стягнуто з відповідача 208 400,28 грн. заборгованості, в іншій частині позові відмовлено.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати вказані вище судові рішення та прийняти нове, яким провадження у справі припинити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Учасники судового процесу відповідно до приписів статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлялися про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не використали наданого законом процесуального права на участь своїх представників у судовому засіданні, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги.
Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 27.12.2013 між відповідачем (замовник) та позивачем (виконавець) укладено договір №5/10-14, згідно з умовами пункту 1.1 якого виконавець зобов'язався надати замовнику послуги з вивозу рідких нечистот відповідною машиною за 2014 рік в обсязі 5697,7 м3, а замовник зобов'язався на умовах даного договору прийняти їх та оплатити.
Пунктом 2.1 передбачено, що вартість послуг визначається на підставі калькуляції та погоджується сторонами протоколом узгодження договірної ціни, який є невід'ємною частиною договору (додаток №1).
Відповідно до пункту 2.3 договору оплата за надані послуги проводиться замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту підписання обома сторонами акта здачі-приймання наданих послуг.
Пунктом 3.2 договору встановлено, що надання послуг оформлюється актами здачі-прийняття.
Згідно пункту 7.1 договору він набирає чинності з 01.01.2014 та діє до 31.12.2014, а в частині фінансових зобов'язань за договором - до повного їх виконання.
Також встановлено, що 22.01.2015 між тими ж сторонами був укладений договір №1/10-15, відповідно до умов пункту 1.1 якого позивач зобов'язався надати відповідачу послуги з вивозу рідких нечистот відповідною машиною за 2015 рік в обсязі 5956,8 м3, а відповідач зобов'язався на умовах даного договору прийняти їх та оплатити.
Пунктом 2.1 встановлено, що вартість послуг визначається на підставі калькуляції та погоджується сторонами протоколом узгодження договірної ціни, який є невід'ємною частиною договору (додаток №1).
Згідно пункту 2.3 договору оплата за надані послуги здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача протягом 90 (дев'яносто) календарних днів з моменту підписання обома сторонами акта здачі-приймання наданих послуг.
Пунктом 3.2 договору встановлено, що надання послуг оформлюється актами здачі-прийняття.
Відповідно до пункту 7.1 договору він набирає чинності з 01.01.2015 та діє до 31.12.2015, а в частині фінансових зобов'язань за договором - до повного їх виконання.
Судами також встановлено, що на виконання умов вказаних договорів, позивач надав відповідачу послуги в період 2014 - 2015 років відповідно до актів здачі-приймання виконаних робіт на загальну суму 208 400,28 грн., проте відповідач в порушення договірних зобов'язань не здійснив оплати вартості наданих позивачем послуг із вивозу рідких нечистот, у зв'язку з чим у нього виник борг в означеній сумі.
Задовольняючи позов місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, своє рішення мотивував тим, що відповідач неналежним чином виконав договірні зобов'язання щодо своєчасної оплати послуг, які були наданні позивачем, а тому заборгованість, яка виникла у відповідача підлягає стягненню.
Підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції відсутні виходячи із наступного.
Відповідно до приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статті 901 наведеного кодексу за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1).
Частиною першою статті 903 вказаного кодексу встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Сервіси для юристів