Постанова ВГСУ від 21.12.2016 року у справі №908/24/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2016 року Справа № 908/24/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКондратової І.Д., (доповідач),суддіВовка І.В.,суддіСтратієнко Л.В.,за участю представників сторін:від позивача:Фофана Я.Л.,від відповідача:Касьяненка М.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Мотор Січ"на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.10.2016 рокуу справі№ 908/24/16 Господарського суду Запорізької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Мотор Січ"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Движение"про стягнення 443944,50 грн,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Мотор Січ" (надалі - ПАТ "Мотор Січ", позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємство "Движение" (надалі - Підприємство "Движение", відповідач) 443944,50 грн, з яких: 403585,75 грн - вартість поставленого з недоліками товару та 40358,75 грн - штраф.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору на поставку продукції (товару) № 3449/10-Д(УЗ) від 16.04.2010 року щодо якості поставленого товару, а тому відповідно до ст. 678 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та п. 2.5, 9.5 договору вимагає повернення сплаченої за товар грошової суми та сплати штрафу у розмірі 10% від вартості бракованої продукції.

Справа в суді першої інстанції розглянута за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України).

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 10.02.2016 року у справі № 908/24/16 (суддя Колодій Н. А.) позов задоволено повністю.

Відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначив, що позивачем пропущений дворічний строк пред'явлення вимоги у зв'язку з недоліками проданого товару, встановлений у ч. 2 ст. 680 ЦК України, а також сторонами укладено угоду про розірвання договору, в якій погоджено, що сторони належним чином виконали умови договору та не мають жодних претензій один до одного. За цих обставин, відповідач вважає, що посилання позивача і суду першої інстанції на невиконання ним умов договору як на підставу для задоволення позову, є таким, що не відповідає обставинам справи.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 05.10.2016 року (колегія суддів: головуючий суддя Колядко Т.М., судді: Ломовцев Н.В., Татенко В.М.) рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Позивач у касаційній скарзі просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.10.2016 року скасувати, а рішення Господарського суду Запорізької області від 10.02.2016 року залишити в силі, посилаючись на те, що при вирішенні спору у даній справі суд апеляційної інстанції помилково не застосував норми ч. 2 ст. 678, ст.ст. 679, 680, ч. 2 ст. 688 ЦК України, ч. 6 ст. 269 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), не обґрунтував застосування відомчих підзаконних актів Радянського Союзу (Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості N П-7 (далі - Інструкція N П-7), яка затверджена постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 року), не правильно застосував Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а також порушив норми процесуального права, оскільки не призначив судової експертизи для з'ясування якості товару, поставленого відповідачем, та не правильно оцінив процес складання рекламаційного акту № 201 від 13.11.2013 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, перевіривши згідно ч. 2 ст. 1115, ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.

У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що 16.04.2010 року між Підприємством "Движение", як постачальником, та ВАТ "Мотор Січ", як покупцем, укладено договір №3449/10-Д(УЗ), відповідно до п.п. 1.1, 1.2 якого постачальник зобов'язується виготовити та поставити, а покупець прийняти та оплатити спецпідшипники, вільні деталі, номенклатура (асортимент) яких зазначається в специфікаціях.

У договорі сторони погодили, що постачальник гарантує, що продукція (товар) відповідатиме ДСТУ, ТУ, ОСТ № ЕТУ 100, ТУ 3900-А та підтверджуватиметься документом якості заводу-виробника, а також копією сертифікату відповідності за ДСТУ 3498-96, затвердженою у встановленому порядку (п. 2.2). Гарантійний строк продукції (товару) становить 24 місяці (п. 2.4). У випадку недопоставки або виявлення виробничих дефектів в отриманій продукції (товарі), постачальник здійснює допоставку продукції (товару), усунення дефекту або заміну на якісну продукцію (товар) в 30-денний строк за свій рахунок. Покупець має право вимагати від постачальника повернення сплачених за продукцію (товар) грошових коштів. Постачальник зобов'язаний повернути на рахунок покупця суму оплати протягом 10 календарних днів (п. 2.5). Постачальник сплачує покупцю штраф в розмірі 10% вартості бракованої продукції (товару), якщо не усуне дефект або не здійснить заміну бракованої продукції на якісну в строк, передбачену п. 2.5. договором (п. 9.2).

Крім того, сторони погодили, що у випадку виявлення нестачі або браку в отриманій продукції (товарі), покупець негайно інформує в письмовій формі постачальника про виявлену нестачу або неякісність продукції (товару) та запрошує представника постачальника для участі в прийомці. У випадку відсутності протягом 3-днів представника від постачальника приймання продукції здійснюється без постачальника. Здача-приймання продукції (товару) за кількістю та якістю здійснюється відповідно до Інструкцій П-6 та П-7, затверджених Постановами Держарбітражу при Раді міністрів СРСР відповідно 15.06.1965 року та 24.04.1996 року (п.п. 6.2, 6.3 договору).

На виконання умов договору відповідач поставив позивачу товар - підшипники 35-126128р, що підтверджується видатковими накладними: №07 від 20.04.2011 року, № 09 від 22.04.2011 року, № 13 від 23.05.2011 року, №14 від 25.05.2011 року, № 15 від 27.05.2011 року, № 16 від 28.05.2011 року, №17 від 29.05.2011 року. Відповідач сплатив позивачу 755382,89 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 7373 від 08.04.2011 року на суму 220982,40 грн, № 9466 від 28.04.2011 року на суму 220982,40 грн та банківською випискою від 26.05.2011 року на суму 313418,09 грн.

28.03.2013 року (видаткова накладна № 3) та 11.07.2013 року (видаткові накладні №№ 1,2) відповідач поставив позивачу підшипники 35-126128р у загальній кількості 21 шт на заміну раніше поставленим підшипникам, які були визнані неякісними. Суд апеляційної інстанції встановив, що ці накладні підписані лише відповідачем, підпис особи, яка прийняла продукцію від позивача, відсутній.

Позивач стверджує, що 12.11.2013 року за допомогою факсу надіслав відповідачу повідомлення № БВКМК-09 про виявлення при вхідному контролі підшипників 35-126128р у кількості 21 шт їх невідповідность вимогам ТУ. Відповідач не з'явився, тому 13.11.2013 року позивач склав рекламаційний акт № 201 про виявлені недоліки.

21.11.2013 року та 05.12.2013 року позивач звертався до відповідача з листами № УЗ/16-33487 та № УЗ/16-34512 відповідно, в яких просив підтвердити отримання вищезазначених підшипників з підприємства позивача. Докази направлення цих листів в матеріалах справи відсутні.

23.12.2013 року позивач пред'явив відповідачу претензію № 714/СПО, в якій вимагав здійснити заміну поставленого товару неналежної якості або сплатити збитки від браку в сумі 403585,75 грн. (16 шт * 17856,00 грн (видаткова накладна № 3 від 28.03.2013 року) + 2 шт. * 23577,95 грн (видаткова накладна № 2 від 11.07.2013 року) + 3 шт. * 23577,95 грн (видаткова накладна № 1 від 11.07.2013 року)). До претензії позивач долучив рекламаційний акт № 201 від 13.11.2013 року. Докази направлення претензії в матеріалах справи відсутні.

Відповідач претензію залишив без відповіді, заміну товару неналежної якості не здійснив та не повернув його вартість у розмірі 403585,75 грн, у зв'язку з чим позивачем був заявлений позов у цій справі.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, керуючись ч. 2 ст. 678, ст.ст. 679, 680 ЦК України, виходив з доведеності факту поставки відповідачем товару неналежної якості на суму 403585,75 грн, невжиттям останнім заходів, направлених на усунення недоліків, в зв'язку з чим останній має повернути позивачу їх вартість та понести відповідальності за порушення зобов'язань щодо якості поставленого товару шляхом сплати штрафу в розмірі 10% вартості бракованої продукції (товару), що передбачено умовами договору.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції й ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачем не доведено ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Зокрема, суд апеляційної інстанції зазначив, що:

- видаткові накладні № 1 та № 2 від 11.07.2013 та № 3 від 28.03.2013 року (яка не була предметом оцінки в суді першої інстанції) не є належними доказами здійснення господарської операції (в даному випадку поставки підшипників), оскільки не містять підпису особи про отримання товару, а отже не відповідають вимогам згаданої ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні";

- у рекламаційному акті № 201 від 13.11.2013 року є посилання на номери підшипників, а у видаткових накладних відсутні такі номери, тому неможливо встановити факту поставки саме тих підшипників, з приводу поставки яких в подальшому виникли спірні питання щодо якості;

- рекламаційний акт № 201 від 13.11.2013 року не є належним доказом постачання відповідачем неякісної продукції, оскільки складений лише представниками позивача з порушенням порядку, передбаченого п. 6.2 договору та п. 16 Інструкції П-7, щодо виклику представників відповідача у зв'язку виявленими недоліками товару. При цьому, лист № БВКМК-09/32429 від 12.11.2013 року, надісланий за допомогою факсу, суд апеляційної інстанції відхилив, оскільки він є повідомленням про поставку продукції неналежної якості, а не є викликом представника постачальника для приймання продукції в порядку, передбаченому п. 6.2 договору. Крім того, суд апеляційної інстанції зауважив, що акт про недоліки товару міг бути складений не раніше, ніж через 3 дні після відповідного повідомлення, тому лист № БВКМК-09/32429 від 12.11.2013 року в будь-якому випадку не підтверджує виконання позивачем вимог п. 6.2 договору та п. 16 Інструкції П-7;

- рекламаційний акт складений 13.11.2013 року, тобто із значним порушенням строку, передбаченого п.п. 6, 9 Інструкцією П-7.