ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2016 року Справа № 904/694/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: суддів:Нєсвєтової Н.М. (доповідач), Вовка І.В., Ємельянова А.С.розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.08.2016у справі№ 904/694/16 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Днепроспецремонт" допублічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" простягнення заборгованості
за участю представників сторін:
позивача: Колєснікова Є.О.,
відповідача: Мернік О.В.
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Днепроспецремонт" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", в якому просило стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти в сумі 5 466 795,11 грн, з яких: 4 873 894,80 грн боргу, 468 440,97 грн пеня, 92 507,48 грн - інфляційних втрат, 31 951,89 грн - 3% річних.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2016 у справі №904/694/16 позов було задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 4 873 894,80 грн боргу, 468 440,97 грн пені, 31 951,86 грн 3 % річних, 16 490,99 грн інфляційних та 80 862,10 грн судового збору; в іншій частині позову відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.08.2016 у справі №904/694/16 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2016 року було скасовано частково; прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 4 873 894,80 грн боргу, пеню в сумі 468 440,97 грн, 3 % річних в сумі 31 951,86 грн та інфляційні у сумі 39 037,21 грн, витрати по сплаті судового збору в сумі 81 199,87 грн.
Не погоджуючись з рішеннями судів, ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.03.2016 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2016 скасувати та направити справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 01.07.2015 між ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" (замовник) та ТОВ "Днепрспецпремонт" (підрядник) було укладено договір №1364-ПУ-УМТС, відповідно до пункту 1.1. якого підрядник зобов'язався виконати, а замовник - прийняти і оплатити роботи: зняття та перенесення ґрунтового покриву на ділянці рекультивації шахти "Благодатна" ПСП"ШУ ім. Героїв космосу".
Пунктом 3.3. договору сторони передбачили строки виконання робіт: початок виконання - протягом 5 календарних днів з дати підписання договору, закінчення виконання - 30.10.2015.
Відповідно до п.4.1. договору приймання виконаних робіт здійснюється сторонами щомісячно по актах приймання виконаних робіт (форма КБ-2в), довідках про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3), підписаних уповноваженими представниками сторін.
Пунктами 5.1., 5.4. договору сторони передбачили, що вартість робіт по договору складає 7 056 926,40 грн. Оплата робіт здійснюється щомісячно протягом 5 робочих днів з 60 календарного дня з дати підписання акта приймання виконаних робіт, довідки про вартість виконаних робіт та виставлення рахунку підрядником.
Відповідно до п.5.5.договору у разі порушення підрядником зобов'язань за договором замовник вправі направити підряднику вимогу про оплату штрафних санкцій та збитків та до їх оплати підрядником затримати оплату за виконані роботи на суму штрафних санкцій та /або збитків із звільненням замовника від відповідальності за дану затримку. Підрядник зобов'язується здійснити оплату штрафних санкцій та збитків протягом 5 календарних днів з моменту направлення замовником вимоги підряднику. При цьому замовник на свій розсуд має право оплатити підряднику вартість робіт до оплати останнім штрафних санкцій та/або відшкодування збитків.
Перерахування замовником грошових коштів за виконані роботи до оплати підрядником штрафних санкцій та/або відшкодування збитків не звільняє підрядника від зобов'язань по оплаті штрафних санкцій за порушення виконання зобов'язань. При неоплаті підрядником штрафних санкцій замовник має право застосувати до підрядника оперативно-господарську санкцію згідно з п.5.6 договору.
Пунктом.5.6. договору встановлено, що зобов'язання підрядника виконати роботи відповідно до умов договору забезпечуються оперативно-господарською санкцією, під якою розуміється право замовника отримати суму нарахованих штрафних санкцій у зв'язку з неналежним виконанням договору з сум, які підлягають виплаті підряднику. Оперативно-господарська санкція застосовується до підрядника після того, як він не сплатив замовнику в установлений строк направлену на його адресу вимогу.
Відповідно до п.7.2. договору за порушення строків виконання робіт, обумовлених п.3.1 договору, а саме: п.п.7.2.1 невиконання робіт та/або етапу робіт в межах 10 календарних днів підрядник сплачує замовнику штраф в розмірі 10 процентів від вартості робіт за договором; п.п.7.2.2 невиконання робіт та/або етапу робіт більш ніж на 10 календарних днів підрядник сплачує замовнику штраф в розмірі 10 процентів від вартості робіт за договором та неустойку в розмірі 0.5 процентна від вартості робіт за договором за кожний день прострочення.
Пунктом 7.8. договору встановлена відповідальність замовника за порушення строків оплати робіт у вигляді спати підряднику пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несвоєчасного виконання зобов'язання.
Судами встановлено, що позивач виконав підрядні роботи, що підтверджується копіями актів приймання виконаних робіт №П1-07-15 за липень 2015 на суму 1 797 654 грн, №П1-08-15 за серпень 2015 на суму 3 188 400 грн та №П1-10-15 за вересень 2015 на суму 907 594,80 грн, які підписані сторонами.
Крім того, судами також встановлено, що актами коригування вартості робіт, які виконані позивачем у липні, серпні 2015, у зв'язку з чим, вартість робіт за липень 2015 складає 1 610 444,40 грн, за серпень 2015 - 2 355 855, 60 грн.
Оскільки відповідач порушив зобов'язання за договором та в установлені строки вартість робіт в сумі 4 873 894,80 грн не оплатив, дана обставина і стала підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача 4 873 894,80 грн боргу, 468 440,97 грн пені, 92 507,48 грн - інфляційних втрат, 31 951,89 грн - 3% річних.
Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд здійснив перерахування інфляційних, нарахованих позивачем на підставі ст.625 ЦК України, та задовольнив частково в цій частині позовні вимоги в сумі 16 490,99 грн.
Апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок позовних вимог, скасовував рішення суду першої інстанції в частині стягнення інфляційних втрат та задовольнив інфляційні в сумі 39 037,21 грн, оскільки висновки викладені в рішенні не відповідають фактичним обставинам справи.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій, виходячи з наступного.
Сервіси для юристів