Постанова ВГСУ від 21.12.2016 року у справі №904/5315/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2016 рокуСправа № 904/5315/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого -Білошкап О.В., суддів -Куровського С.В., Поліщука В.Ю.,за участю представників сторін:

ПАТ "УкрСиббанк" - Карпіва О.Я.,

Ліквідатора Вітер Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 у справі № 904/5315/16 за заявою боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотос-Крим" про визнання банкрутом, -

в с т а н о в и в:

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2016 р. у справі № 904/5315/16 (суддя Полєв Д.М.) Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛОТОС-КРИМ" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 6 місяців до 14.01.2017р.; ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії Вітер Діану Михайлівну; кандидатуру арбітражного керуючого Шестопалова О.В. відхилено.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2016 (колегія суддів: Кузнецов В.О.- головуючий, Науменко І.М., Євстигнеєв О.С.) апеляційне провадження за скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області припинено, апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" залишено без задоволення, постанову господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2016 р. у справі №904/5315/16 залишено без змін.

Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 та припинити провадження по справі, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2016 р. прийнята до розгляду заява голови ліквідаційної комісії товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОТОС-КРИМ" про порушення провадження у справі про банкрутство в порядку ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2016 р. порушено провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОТОС-КРИМ" за процедурою, передбаченою ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛОТОС-КРИМ" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 6 місяців до 14.01.2017р.; ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії Вітер Діану Михайлівну.

Так, визнаючи Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛОТОС-КРИМ" банкрутом в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, послався на недостатність майна боржника для задоволення вимог кредиторів та дотримання підприємством вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи.

Однак, з таким висновком судів попередніх інстанцій погодитись не можна з наступних підстав.

Згідно ст. 41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Неплатоспроможність - це неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через відновлення його платоспроможності.

Відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" під ліквідацією розуміється припинення суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення в порядку цього Закону вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Статтею 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Обов'язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

У зв'язку з цим необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є дотримання боржником вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи.

Відповідно до частин 1-3, 5 статті 105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Після внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Згідно ч.3 ст.110 ЦК України, якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.

Частиною 8 ст. 111 ЦК України передбачено що ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Таким чином, необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є: прийняття рішення власником майна (або органом, уповноваженим управляти майном) боржника про звернення боржника до господарського суду із заявою, проведення аналізу активів боржника у вигляді проведення інвентаризації наявного майна, його належної оцінки та оцінки грошових коштів на рахунках боржника, аналіз пасиву боржника шляхом публікації оголошення згідно з вимогами ч.ч. 2, 5 ст. 105 ЦК України, повідомлення кредиторів про ліквідацію юридичної особи боржника з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості. Проведення аналізу активу та пасиву боржника є підставою складення проміжного ліквідаційного балансу, який додається до заяви боржника відповідно до п. 3 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Крім того, звернення до суду з такою заявою можливо лише після закінчення строку, передбаченого ст. 105 ЦК України.

Дотримання визначених вимог та сукупність вказаних дій із доданням доказів їх проведення є підставою для звернення ліквідатора (ліквідаційної комісії) із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а докази на підтвердження всіх цих передумов для порушення провадження в порядку цієї статті подаються саме на момент звернення боржника із відповідною заявою.