Постанова ВГСУ від 21.12.2016 року у справі №902/1102/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2016 року Справа № 902/1102/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Нєсвєтової Н.М., Вовка І.В., Стратієнко Л.В.,розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.09.2016у справі№902/1102/15за позовомПриватного Вінницького обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Вінницятурист"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4провизнання недійсною додаткову угоду №2 від 17.03.2015 про внесення змін та доповнень до договору оренди приміщень №57 від 01.06.2013 року за участю представників сторін:

від позивача: Конограй Н.В.,

від відповідача: ОСОБА_6,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року Приватне Вінницьке обласне акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "Вінницятурист" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4.) про визнання недійсною додаткову угоду №2 від 17.03.2015 про внесення змін та доповнень до договору оренди приміщень №57 від 01.06.2013 року.

Справа розглядалась неодноразово.

Останнім рішенням Господарського суду Вінницької області від 19.07.2016 року (колегія суддів у складі: Кожухар М.С. - головуючий суддя, судді: Білоус В.В., Банасько О.О.) позов задоволено. Визнано недійсною додаткову угоду №2 від 17.03.2015 про внесення змін та доповнень до договору оренди приміщень №57 від 01.06.2013 року окремої частини будівлі від 01.06.2013 року, укладеного між Приватним Вінницьким обласним акціонерним товариством по туризму та екскурсіях "Вінницятурист" та ФОП ОСОБА_4 Здійснено розподіл судових витрат.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.09.2016 року (колегія суддів у складі: Філіпова Т.Л. - головуючий суддя, судді: Бучинська Г.Б., Василишин А.Р.) рішення місцевого господарського суду від 19.07.2016 року залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів, ФОП ОСОБА_4 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.09.2016 року та рішення Господарського суду Вінницької області від 19.07.2016 року скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами, 01.06.2013р. між Приватним Вінницьким обласним акціонерним товариством по туризму та екскурсіях "Вінницятурист" (орендодавець) та ФОП ОСОБА_4 (орендар) укладено договір оренди окремої частини будівлі № 57, предметом якого було отримання орендарем у тимчасове платне користування нерухомого майна - приміщень будинку АДРЕСА_2 згідно з додатком № 1 до договору, а також обладнання та інвентарю, передбаченого додатком № 2 до договору. Відповідне майно було передане відповідачу, на підставі чого сторонами складено акти приймання-передачі (Додаток № 1 та Додаток № 2 до договору).

Згідно з п. 4.1 договору, розмір орендної плати за загальну площу 1382,4 кв.м. складає 118600,00 грн., у т.ч. ПДВ на місяць, а разом з орендною платою за користування обладнанням та інвентарем становить 120250,00 грн. Орендна плата складається з плати за користування об"єктом оренди та майна.

Відповідно до п. 8.2, 8.5 договору зміни до цього договору можуть бути внесені за погодженням сторін. Зміни і доповнення до цього договору, що вносяться, розглядаються у місячний строк. Намір продовжити або розірвати договір оренди сторона повинна в письмовій формі попередити іншу сторону не пізніше ніж за один місяць до закінчення терміну дії договору.

Як було встановлено судами, голова Правління Товариства ОСОБА_9 в січні місяці 2015 року звернувся до керівних органів Товариства із листами, в яких зазначав про переведення Туристичного комплексу "Поділля" в режим консервації внаслідок значного зниження обсягів обслуговування в грудні, січні, лютому та значного збільшення витрат на комунальні послуги та енергоносії. Вказував, що з цією метою повністю перекрито постачання гарячої води та зменшена подача теплоносія для обігріву готельних номерів, ресторану та конференц залів; припинено дію договорів на охорону, вивіз сміття та інші послуги; обслуговуючий персонал знаходиться у відпустці за власний рахунок або працює в режимі чергування. Зважаючи на викладене, Голова Правління Товариства ОСОБА_9 просив Наглядову Раду Товариства дозволити орендарям не сплачувати орендну плату за період консервації Туристичного комплексу "Поділля".

На підставі звернення ОСОБА_9 17.03.2015 року Наглядовою радою Товариства прийнято постанову № П-98-10, відповідно до якої вирішено:

- внести зміни до договору оренди приміщення окремої частини будівлі № 57 від 01.06.2013 року, а саме: звільнити на період з 01.01.2015 року по 31.01.2015 року (включно) Підприємця від сплати орендної плати;

- встановити на період з 01.02.2015 року по 30.03.2015 року (включно) орендну плату за 1 кв.м. на місяць у розмірі 43,40 грн., що становить 60000,00 грн. на місяць за загально орендовану площу 1382,4 кв.м.

- доручити та уповноважити ОСОБА_11 на підписання від імені Товариства відповідної додаткової угоди.

За умовами Додаткової угоди № 2 орендар звільняється від сплати орендної плати та плати за користування обладнанням та інвентарем, що зазначений в Додатку № 2 в січні 2015 року (з 1 по 31 січня 2015 року). Цією ж додатковою угодою встановлено, що розмір орендної плати за загальну площу згідно Договору 1382,4 кв.м. разом з орендною платою за користування обладнанням та інвентарем в лютому 2015 року становить 60000,00грн., в березні 2015 року - 60000,00грн., в т.ч. ПДВ.

Предмет позову у даній справі є вимога про визнання недійсною додаткової угоди №2 до договору оренди приміщень №57 від 01.06.2013.

Підставою позову, з урахуванням заяви позивача про зміну підстав позову, є те, що вказана додаткова угода підписана неуповноваженою на це особою товариства, заінтересованою в розумінні ст.71 Закону України "Про акціонерні товариства" особою, внаслідок зловмисної згоди представника орендодавця з орендарем, додаткова угода фактично підписана ОСОБА_9 09.04.2015 у час, коли він був відсторонений від посади голови правління товариства, додатковою угодою № 2 внесені протиріччя в основний договір оренди та зміст додаткової угоди не відповідає постанові Наглядової ради товариства від 17.03.2015. У зв"язку з вказаними обставинами позивач просить визнати додаткову угоду №2 недійсною на підставі ст.215 ЦК України, як також, що укладені із порушенням ч.1-3 ст. 203 ЦК України, ст.232 ЦК України та також ст.ст. 5, 631 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (в редакції, чинній на час укладення спірного договору), а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Посилаючись на ст. 203 ЦК України позивач зазначав, що Додаткова угода № 2 від 17.03.2015 р. про внесення змін та доповнень до Договору №57 оренди приміщення суперечить ст. 651 ЦК України, якою передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Крім того, згідно з п. 8.2 Договору, зміни і доповнення до цього Договору, що вносяться, розглядаються у місячний строк. Зміни, які набули чинності з 01.01.2015 року, внесені без погодження сторін, оскільки в матеріалах відсутня переписка стосовно цього, яка датована до 01.01.2015 р. Додатковою угодою внесено суперечність у Договір оренди, внаслідок чого встановлено два різних розміри орендної плати.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що наглядова рада ПАТ "ВІННИЦЯТУРИСТ" на засіданні 17.03.2015 р. постановила наступне: 1. Внести зміни до п. п. 4.1 п. 4 Договору оренди приміщення окремої частини будівлі № 57 від 01.06.2013 р., укладеного між ПАТ "ВІННИЦЯТУРИСТ" та ФОП ОСОБА_4, виклавши їх у вигляді додаткової угоди до цього Договору, зокрема: 1.1. Звільнити на період з 01.01.2015 р. по 31.05.2015 р. (включно) ФОП ОСОБА_4 від сплати орендної плати; 1.2. Встановити на період з 01.02.2015 р. по 30.03.2015 р. (включно) орендну плату за 1 кв.м. на місяць у розмірі 43,40 грн., що становить 60000,00 грн. на місяць за загальну орендовану площу 1382,4 кв.м.