Постанова ВГСУ від 21.11.2016 року у справі №927/467/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2016 року Справа № 927/467/16

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Попікової О.В.,перевіривши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АПБ-Цегла"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 19.09.2016 (головуючий суддя Пономаренко Є.Ю., судді Руденко М.А., Дідиченко М.А.)у справі№ 927/467/16 господарського суду Чернігівської областіза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Газпромпостач"дотовариства з обмеженою відповідальністю "АПБ-Цегла"простягнення 533890,02 грн.,за участю представниківпозивачаАтаманюк В.О.,відповідачаУстинова І.П.,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 13.06.2016 у справі №927/467/16 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "АПБ-Цегла" на користь ТОВ "Газпромпостач" 408612,36 грн. боргу, 7575,01 грн. 3% річних та 26105,58 грн. інфляційних втрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2016 рішення господарського суду Чернігівської області від 13.06.2016 скасовано в частині відмови у задоволенні вимоги про стягнення пені та змінено в частині стягнення сум відсотків річних та інфляційних втрат. Стягнуто з ТОВ "АПБ-Цегла" на користь ТОВ "Газпромпостач" 408612,36 грн. основного боргу, 89512,97 грн. пені, 7643,82 грн. 3% річних та 26373,44 грн. інфляційних втрат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва та постанову апеляційного суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 530, 610, 612, 625, 653 ЦК України, ст.ст. 216, 218 ГК України. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суд апеляційної інстанції не дослідив належним чином чи є правові підстави для застосування такої міри відповідальності як пеня.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, ТОВ "Газпромпостач" (за договором - постачальник) та ТОВ "АПБ-Цегла" (за договором - покупець) 14.09.2015 уклали договір постачання природного газу № 55-2015г, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити покупцю природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити природний газ (українській видобуток) на умовах договору в 2015 році в об'ємі до 65 тис. куб. м +/-5% на вибір покупця.

Постачальник виконав свої зобов'язання за договором, а саме поставив покупцю у вересні 2015 року природний газ в обсязі 54029 тис. куб. м на загальну суму 418612,36 грн., що підтверджується актом приймання-передачі об'ємів природного газу від 30.09.2015.

Відповідач частково оплатив вартість природного газу в розмірі 10000,00 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунка.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцю повну ціну переданого товару.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.2 договору сторони погодили, що розрахунок за поставку природного газу здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів в гривнях на розрахунковий рахунок постачальника на умовах оплати:

- 30% вартості обсягу природного газу до 5-го числа звітного місяця;

- 30% вартості обсягу природного газу до 15-го числа звітного місяця;

- 40% вартості обсягу природного газу до 25-го числа звітного місяця.

Разом з тим виконати грошове зобов'язання з оплати вартості природного газу у передбачені вказаним пунктом договору строки неможливо, оскільки точний обсяг газу, який мав бути поставлений не визначено договором.

Отже з огляду на невстановлення у договорі точного обсягу газу (так, у п. 1.1 вказані приблизні дані - до 65 тис. куб. м +/-5%) неможливо визначити суму, що належить сплатити станом на кожну з визначених вище дат.

Так, вказані дати передували поставці, визначались у відсотках від обсягу поставки, який на той час чітко не визначено.

Актом приймання-передачі об'ємів природного газу від 30.09.2015, який підтверджує обставини отримання відповідачем природного газу на суму 418612, 36 грн., визначено обсяг вказаного газу (54029 тис. куб. м).

З огляду на викладене та враховуючи неможливість здійснення оплат за отриманий газ у передбачені пунктом 4.2 договору строки, колегія суддів погоджується з висновком апеляційної інстанції про необхідність виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором на підставі ч. 1 ст. 692 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.