Постанова ВГСУ від 21.11.2016 року у справі №922/1869/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2016 року Справа № 922/1869/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

суддів Карабаня В.Я.,

Корнілова Ж.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуАкціонерної компанії "Харківобленерго"на рішеннягосподарського суду Харківської області від 20.07.2016 р. (суддя Ольшанченко В.І.)та на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 30.08.2016 р. (судді: Терещенко О.І., Сіверін В.І., Ільїн О.В.)у справі№922/1869/16 господарського суду Харківської областіза позовомАкціонерної компанії "Харківобленерго"доНаціонального наукового центру "Харківський фізико-технічний інститут"простягнення 84 520 грн. 76 коп.за участю представників: від позивача Ткаченко К.О., довіреність №01-16юр/3220 від 25.04.2016 р. від відповідача не з'явились

В С Т А Н О В И В:

Акціонерна компанія "Харківобленерго" звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до Національного наукового центру "Харківський фізико-технічний інститут" з вимогою щодо стягнення, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, 84 520 грн. 76 коп.

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.07.2016 р. у справі №922/1869/16, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 30.08.2016 р., вказаний позов задоволено частково, а саме: стягнуто з Національного наукового центру "Харківський фізико-технічний інститут" 3% річних за період з 26.03.2016 р. по 28.03.2016 р. в сумі 363 грн. 00 коп. та пеню за період з 26.03.2016 р. по 28.03.2016 р. в сумі 5 309 грн. 66 коп.

Судові рішення господарських судів попередніх інстанцій обґрунтовано, доведеністю факту прострочення відповідачем строку оплати рахунку за використану електроенергію за лютий 2016 р. Одночасно, судами зроблено висновок, про невстановлення моменту отримання позивачем рахунків за грудень 2015 р. та січень 2016 р., через що в задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Не погодившись з судовими актами, прийнятими місцевим та апеляційним господарськими судами, Акціонерна компанія "Харківобленерго" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 20.07.2016 р., постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30.08.2016 р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

В своїй касаційній скарзі заявник посилається на невірне застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права.

За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2016 р. справу №922/1869/16 передано колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Карабань В.Я., Корнілова Ж.О.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.10.2016 р., колегією суддів у складі: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Карабань В.Я., Корнілова Ж.О., касаційну скаргу Акціонерної компанії "Харківобленерго" прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 21.11.2016 р.

В судове засідання 21.11.2016 р. з'явився представник позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З врахуванням вищенаведеного, судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представника відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі, просив її задовольнити.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі договору про постачання електричної енергії №207 від 02.04.2014 р., а також договорів про закупівлю послуг з постачання електроенергії від 16.02.2015 р. та від 19.02.2016 р., між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) виникли правовідносини з постачання електричної енергії та її споживання.

При цьому, сторони погодили та виклали в п. 1.1 договорів про закупівлю, що у разі виникнення спірних питань між умовами цих договорів та умовами договору про постачання електричної енергії №207 від 02.04.2004 р. пріоритет має договір про постачання електричної енергії №207 від 02.04.2004 р.

Одночасно, невід'ємною частиною вищевказаного договору про постачання електричної енергії є укладена сторонами 09.02.2012 р. додаткова угода, за умовами якої споживач, зокрема, зобов'язується щомісяця у встановлений договором строк надавати постачальнику звіт про обсяги спожитої електричної енергії за розрахунковий період за встановленою формою (абз. 3 п. 2.3.2.), призначити відповідальних за прийняття рахунків та іншої кореспонденції, що надходитиме від АК "Харківобленерго" на підставі наказу про призначення відповідальних осіб (абз. 9 п.2.3.2) та своєчасно оплачувати постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування згідно з умовами додатку №2 "Порядок розрахунків" (п.2.3.3).

Крім того, відповідно до умов всіх вказаних вище договорів, невід'ємною частиною кожного з них є додаток №2 - Порядок розрахунків, яким споживачу (замовнику) встановлений розрахунковий період з 01 числа місяця до такого ж числа наступного місяця (п. 1), а також визначено порядок виставлення постачальником рахунків та порядок їх оплати споживачем (п.п. 4.1, 4.2, 4.4, 4.5).

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що позивачем поставлено відповідачу електричну енергію за період з грудня 2015 р. по березень 2016 р. Вказане підтверджується відповідними звітами про обсяги спожитої електричної енергії, які підписані сторонами договору.

Поряд з цим, місцевим та апеляційним господарськими судами досліджено, що акти за використану електроенергію за грудень 2015 р. та січень 2016 р. отримані представником відповідача Міняєвою О.С. 04.01.2016 р. та 01.02.2016 р. відповідно. Вказані рахунки в подальшому були сплачені відповідачем, а акти підписані останнім без зауважень.

В свою чергу, попередніми судовими інстанціями встановлено, що рахунки на оплату електричної енергії за лютий 2016 р. і за перетікання реактивної енергії за лютий 2016 року були надіслані позивачем на адресу відповідача 18.03.2016 р. рекомендованим листом, докази направлення якого є в матеріалах справи. Також, в матеріалах справи наявні платіжні доручення №145 від 24.03.2016 р. на суму 1516747,70 грн. та №146 від 24.03.2016 р. на суму 44964,35 грн., оплата по яких була проведена Державною казначейською службою 28.03.2016 р.