ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2016 року Справа № 910/25866/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Карабаня В.Я. - головуючого, Корнілової Ж.О., Малетича М.М., розглянувши матеріали касаційноїскаргиприватного підприємства "Реалспецсервіс"напостанову Київського апеляційного господарського суду від 26.07.16у справігосподарського суду міста Києва №910/25866/14за позовомприватного підприємства "Реалспецсервіс"доКабінету міністрів України, Державної казначейської служби України, Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Земельний фонд",третя особа, відповідача: яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Міністерство аграрної політики, за участі прокуратури міста Києва,простягнення грошових коштів у сумі 3 232 066,50грн.,
за участі представників сторін:
від позивача - Гуртовенко Р.М.,
від відповідача-1 - Тищенко А.В.,
від відповідача-2 - не з'явилися,
від відповідача-3 - не з'явилися,
від третьої особи - Пантелеєнко Р.М.,
від ГПУ - Попенко О.С.,
У С Т А Н О В И В:
Приватне підприємство "Реалспецсервіс" звернулися до господарського суду міста Києва з позовом до Кабінету міністрів України, Державної казначейської служби України, державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Земельний фонд" про стягнення 3 232 066,50грн. витрат, що полягають у збільшенні вартості майна унаслідок здійснених підприємством поліпшень. В обгрунтування позовних вимог зазначали, що будучи добросовісним набувачем, здійснили поліпшення цілісного майнового комплексу загальною площею 5 428,4 кв. м., розташованого за адресою: м. Житомир, вул. Коростишівська, 56, які підлягають відшкодуванню на їх користь через списання Державною казначейською службою України указаної суми коштів.
14.03.2016 рішенням господарського суду (Мудрий С.М.) позов задоволено повністю, стягнуто на користь ПП "Реалспецсервіс" у рахунок грошового зобов'язання Кабінету Міністрів України з Державного бюджету України шляхом списання Державною казначейською службою України грошових коштів у сумі 3 243 901,00грн. у якості відшкодування витрат на поліпшення майна - цілісного майнового комплексу площею 5 428,4 кв. м., розташованого за адресою: м. Житомир, вул. Коростишівська, 56, що належить державі Україна в особі Кабінету Міністрів України та перебуває на праві господарського відання в державному підприємстві "Сільськогосподарське підприємство "Земельний фонд".
26.07.2016 постановою Київського апеляційного господарського суду (судді Ільєнок Т.В., Тарасенко К.В., Отрюх Б.В.) рішення господарського суду міста Києва від 14.03.2016 скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в позові.
У касаційній скарзі приватне підприємство "Реалспецсервіс" посилалися на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст.388, 390 ЦК України, ст.ст.35, 43 ГПК України тому просили скасувати постанову апеляційного суду, а рішення місцевого суду залишити в силі.
Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарги виходячи з наступного.
Як убачається із матеріалів справи та установлено судами попередніх інстанцій, 30.12.2005 приватне підприємство "Лард-Стайл-Житомир" придбали у Державного комплексного торгівельного підприємства "Хрещатик" на підставі договору купівлі-продажу індивідуально визначеного окремого нерухомого майна у відповідності до Протоколу засідання конкурсної комісії з продажу нерухомого майна ДКТП "Хрещатик" від 29.12.2005.
27.01.2006 між сторонами зазначеного договору укладено додаткову угоду, якою визначено, що нерухоме майно належить державі в особі Верховної Ради України та знаходиться в господарському віданні ДКТП "Хрещатик" на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконкомом Житомирської міської ради 27.10.2005.
19.02.2008 між приватним підприємством "Реалспецсервіс" та приватним підприємством "Лард-Стайл-Житомир" було укладено договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна - нежитлових приміщень, будівель та споруд загальною площею 5 428,4 кв. м., розташованих за адресою: м. Житомир, вул. Коростишівська, 56, до складу якого входить: адміністративний будинок літера Б, загальною площею 1774,6 кв. м.; станція техобслуговування, літера В, загальною площею 1894,4 кв. м.; прохідна, літера Г, загальною площею 125,4 кв. м; котельня, літера Д, загальною площею 376,8 кв. м; приміщення для охорони машин, літера З, загальною площею 374,4 кв. м; склад, літера Л, загальною площею 530,5 кв. м; будівля для зберігання води, літера Е, загальною площею 86,7 кв. м; електроцех, акумуляторна, літера М, загальною площею 65,6 кв. м; приміщення ПММ, літера С, загальною площею 94,5 кв. м; кузня, загальною площею 34,8 кв. м; будівля мийки загальною площею 10,8 кв. м; склад загальною площею 15,5 кв. м: уборна загальною площею 16,3 кв. м; гараж, загальною площею 28,2 кв. м.
02.03.2010 постановою Житомирського апеляційного господарського суду у справі №14/145-Д, яка вступила у законну силу, позов прокурора задоволено частково, визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 30.12.2005 та додаткову угоду від 27.01.2006.
24.01.2012 рішенням господарського суду Житомирської області у справі №5/5007/17/11, яке вступило в законну силу, позов прокурора задоволено, визнано за державою в особі Кабінету Міністрів України право власності на цілісний майновий комплекс загальною площею 5 428,4 кв. м., розташованих за адресою: м. Житомир, вул. Коростишівська, 56, передавши у господарське відання державного підприємства комплексного торговельного підприємства "Хрещатик", яке ухвалою від 13.12.2012 господарського суду Житомирської області у виконавчому провадженні було змінено на державне підприємство "Сільськогосподарське підприємство "Земельний фонд".
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив із положень ст.388, ч.4 ст.390 ЦК України, визнав позивача добросовісним набувачем спірного майна та стягнув вартість здійснених ним невід'ємних поліпшень.
Скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи у позові, апеляційний господарський суд виходив із того, що спірні об'єкти нерухомості відносились до об'єктів державної власності в особі Верховної Ради України, а потім Кабінету Міністрів України. Придбані відповідачем поза волею власника, що стало підставою для визнання права власності спірного майна за державою та його витребування із чужого незаконного володіння, що убачається зі змісту чинного рішення господарського суду Житомирської області від 24.01.2012 у справі №5/5007/17/11.
Погоджуючись із такими висновками, колегія суддів зазначає наступне.
У відповідності до положень статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
За змістом зазначеної статті закону випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені та можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.
Покупець не може бути визнаний добросовісним набувачем, якщо на час укладення відплатної угоди щодо спірного майна мали місце претензії третіх осіб, про які покупцю було відомо і які згодом були в установленому порядку визнані судом правомірними. Тому апеляційний суд обгрунтовано дійшов висновку, що на час здійснення позивачем поліпшень існував судовий спір, а також була чинна ухвала господарського суду Житомирської області від 03.11.2008 року у справі №14/145-Д, якою накладено арешт на спірне нерухоме майно, що виключає можливість застосування ч.4 ст.390 ЦК України.
Сервіси для юристів