ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2016 року Справа № 908/84/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),
суддів Карабаня В.Я.,
Корнілової Ж.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Бердянської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на рішеннягосподарського суду Запорізької області від 11.05.2016 р. (судді: Кітіщева-Арнет Н.С., Дроздова С.С., Кагітіна Л.П.) та на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 10.08.2016 р. (судді: Колядко Т.М., Скакун О.А., Ломовцева Н.В.) у справі№908/84/16 господарського суду Запорізької області за позовомДержавного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Бердянської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" доФізичної особи-підприємця ОСОБА_2 простягнення 36 006 грн. 97 коп. за участю представників: від позивача Сидоренко Д.О., довіреність №7389 від 18.12.2015 р. від відповідачане з'явились
В С Т А Н О В И В:
В грудні 2016 року Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Бердянської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 32 542 грн. 96 коп., з яких 27 605 грн. 68 коп. боргу з урахуванням портових зборів та 4 937 грн. 28 коп. пені.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору №8 від 09.02.2015 р. щодо оплати наданих портом послуг з обслуговування риболовецького судна.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 11.05.2016 р. у справі №908/84/16, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.08.2016 р., в задоволені вказаного позову відмовлено, у зв'язку з недоведеністю заявлених вимог.
Не погоджуючись із рішеннями господарських судів попередніх інстанцій, Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Бердянської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 11.05.2016 р., постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.08.2016 р. та залишити позов без розгляду.
За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2016 р. справу №908/84/16 передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Карабань В.Я., Корнілова Ж.О.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.10.2016 р., колегією суддів у складі: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Карабань В.Я., Корнілова Ж.О., касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Бердянської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 21.11.2016 р.
У судове засідання 21.11.2016 р. з'явився представник позивача.
Представник відповідача в судове засідання не з,явився, причини неявки суду не повідомив.
Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
З врахуванням вищенаведеного, судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представника відповідача.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі, просив її задовольнити.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, дослідивши правильність застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 09.02.2015 р. між Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" (АМПУ) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (судновласник) укладено договір №8-П-БЕФ-15, за умовами якого АМПУ зобов'язується надавати при наявності вільного місця біля причалів та технічної можливості, а судновласник приймати та оплачувати, послуги з обслуговування риболовецьких суден при заході у Бердянський морський порт з метою здійснення вантажних операцій з вивантаження вантажу силами та засобами судновласника, поповнення суднових запасів, дрібного ремонту суден тощо.
У розділі 5 вказаного договору сторони узгодили тарифи на послуги, які можуть надаватися АМПУ судновласнику, а також порядок розрахунків.
Зокрема, згідно з п. 5.2 договору №8-П-БЕФ-15 від 09.02.2015 р. вартість послуг АМПУ, які не підлягають державному регулюванню, визначається в додатку №1 (Перелік платних послуг), який є невід'ємною частиною даного договору.
Відповідно до п. 6.3.1 договору, судновласник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість наданих АМПУ послуг, згідно умов цього договору.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Бердянської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" вказувало на те, що ним у відповідності з умовами вищевказаного договору були виставлені відповідачу рахунки на оплату послуг. Проте, відповідач дані рахунки не оплатив, що і стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості, яка утворилась.
Крім того, посилаючись на п. 7.4 договору №8-П-БЕФ-15 від 09.02.2015 р., позивач вказав на обов'язок відповідача сплатити пеню за прострочення виконання зобов'язань з оплати наданих йому послуг.
Проте, господарські суди попередніх інстанцій з наведеними доводами позивача не погодились.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з яким погодився господарський суд апеляційної інстанції, виходив з того, що виставлені позивачем рахунки є необґрунтованими та такими, що не підлягають сплаті, оскільки носять подвійний характер платежів за одну і ту ж саму послугу, що входить до складу портових зборів.
Сервіси для юристів