Постанова ВГСУ від 21.10.2015 року у справі №923/698/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2015 року Справа № 923/698/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКорсака В.А., суддівДанилової М.В.(доповідача), Данилової Т.Б.за участю представників:позивача відповідачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином) Саюшкіна Н.І. (дов. від 10.07.2015 р.)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "ОптЦентр"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 15.07.2015у справі № 923/698/15 господарського суду Херсонської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Мікспак"доТовариства з обмеженою відповідальністю "ОптЦентр"простягнення 119 149,77 грн.

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "Мікспак" звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до ТОВ "ОптЦентр" про стягнення 119149,77 грн., з яких: 81064,80 грн. основного боргу, 7003,22 грн. процентів на товарний кредит, 14006,49 грн. пені, 16129,80 грн. інфляційних втрат та 945,46 грн. 3% річних, посилаючись на приписи статей 193, 231 Господарського кодексу України та статей 525, 526, 625, 903 Цивільного кодексу України.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов'язань з оплати поставленого позивачем товару за договором №115 від 15.05.2014 р., в результаті чого утворилась заборгованість та підстава для нарахування пені, інфляційних втрат, 3% річних та процентів за товарний кредит.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 28.05.15 р. у даній справі (суддя Чернявський В.В.), позовні вимоги задоволено частково: стягнуто на користь позивача 81064,80 грн. основного боргу, 14003,73 грн. пені, 15109,63 грн. відшкодування втрат у зв'язку з інфляцією, 945,46 грн. 3% річних, 2222,47 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог, вказавши, разом з тим, що сума пені та інфляційних втрат були нараховані позивачем невірно, у зв'язку з чим судом здійснено власний розрахунок.

В частині стягнення процентів за товарний кредит, місцевий господарський суд відмовив у зв'язку з тим, що дані умови не передбачені договором, та їх не можна стягнути на підставі ст. 526 Цивільного кодексу України.

За апеляційною скаргою ТОВ "ОптЦентр" Одеський апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі головуючого судді Журавльова О.О., суддів Савицького Я.Ф., Гладишевої Т.Я.), переглянувши рішення господарського суду Херсонської від 28.05.15 р. в апеляційному порядку, постановою від 15.07.2015 р. залишив вказане рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з тих же підстав.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, ТОВ "ОптЦентр" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить рішенням господарського суду Херсонської від 28.05.15 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.07.2015 р. скасувати, та прийняти нове рішення, мотивуючи свої вимоги і доводи тим, що судами неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 05.10.2015 р. касаційну скаргу у справі №923/698/15 прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні 21.10.2015 р. представника сторони, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до ст. 11 Цивільного Кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами під час розгляду справи, 15.05.2014 р. між ТОВ "Мікспак" (постачальник) та ТОВ "ОптЦентр" (покупець) укладено договір постачання № 115, за яким постачальник зобов'язувався передати у власність покупця товари, а покупець - прийняти і оплатити їх.

15.05.2014 р. між ТОВ "Мікспак" (постачальник) та ТОВ "ОптЦентр" (покупець) укладено протокол розбіжностей № 1 до договору постачання.

В редакції протоколу розбіжностей до договору, а саме п.7.3, покупець зобов'язаний оплачувати реалізований ним товар щотижня, проте максимальний термін сплати за отриманий товар становить не більше 90 календарних днів з моменту отримання відповідної партії товару.

За п.8.1 договору в редакції протоколу розбіжностей, у випадку порушення строків оплати товару покупець зобов'язується виплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення оплати товару.

У 2014 році позивач, на виконання умов договору поставив на користь відповідача товар на загальну суму 82985,52 грн., що підтверджується видатковими накладними, які відповідають вимогам чинного законодавства, адже на кожній спірній накладній є посилання на номер та дату довіреності на отримання ТМЦ та підпис відповідальної особи ТОВ "ОптЦентр" (а.с. 24-39) та довіреностями на отримання товару, які скріплені печатками ТОВ "ОптЦентр" та підписом особи на яку її видано (а.с. 19-23) .

26.02.2015 р. ТОВ "Мікспак" на адресу ТОВ "ОптЦентр" було направлено претензію з вимогою сплатити суму заборгованості за поставлений товар.

Однак, відповідачем отриманий товар оплачено частково, при цьому, несплаченим залишився товар на суму 81064,80 грн.

Здійснюючи судовий розгляд справи судами попередніх інстанцій було встановлено, що правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з виконанням ТОВ "Мікспак" правочину поставки товарів за договором №115 від 15.05.2014 р., та порушення ТОВ "ОптЦентр" своїх зобов'язань в частині оплати.

Статтею 712 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 665 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.