ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2015 року Справа № 920/927/14
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М.,
Студенця В.І.,
розглянувши касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області на рішення господарського суду Сумської області від 26.06.2014 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.07.2015 р.у справі № 920/927/14 господарського суду Сумської області
за позовомКоровинського сільського споживчого товариства
до проКоровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області визнання права власності на нерухоме майно
за участю представників:
ГПУ - Савицька О.В.;
Коровинського сільського споживчого товариства - не з'явилися;
Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області - не з'явилися;
встановила:
Коровинське сільське споживче товариство звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області та просило суд визнати за ним за набувальною давністю право власності на нежиле приміщення № 1 (магазин Універмаг), яке знаходиться за адресою: Сумська область, Недригайлівський район, с. Коровинці, вул. Леніна, буд. № 62, літ. А-2.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що, починаючи з 1970 року, та на момент звернення до господарського суду з даним позовом, він відкрито і безперервно володів та користувався спірним майном. Спірне майно знаходилось у нього на балансі (а.с.2-6, 58-59).
Відповідач у справі - Коровинська сільська рада Недригайлівського району Сумської області у відзиві на позов проти задоволення позовних вимог не заперечує (а.с.44).
Рішенням господарського суду Сумської області від 26.06.2014 р. позов задоволено повністю (а.с.68-70).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, протягом більше десяти років та на момент звернення до господарського суду з даним позовом відкрито, добросовісно володів та продовжує володіти спірною будівлею, інше не встановлено законом чи рішенням суду, норми ст. 344 ЦК України розповсюджуються на цивільні відносини за даним спором, зважаючи на п. п. 4, 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, отже, існують підстави для визнання за позивачем права власності на відповідне приміщення за набувальною давністю.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.07.2015 р. рішення господарського суду Сумської області від 26.06.2014 р. залишено без змін (а.с.156-162).
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Заступник прокурора Харківської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив оскаржувані судові акти скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову (а.с.178-180).
Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судами норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції під час вирішення спору у справі по суті заявлених вимог та перегляду прийнятого рішення в апеляційному порядку відповідно встановлені наступні обставини.
Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач просив суд визнати за ним право власності на нежитлове приміщення № 1 (магазин Універмаг) площею 855,7 кв.м., яке знаходиться за адресою: Сумська область, Недригайлівський район, с. Коровинці, вул. Леніна, буд. № 62, літера А-2 за набувальною давністю, посилаючись на те, що вказане приміщення було введено в експлуатацію з 1970 р., знаходиться у нього на балансі та він більше 40 років, як єдиний фактичний володілець, відкрито, безперешкодно користується цим майном, утримує його в належному стані, проводить поточні та капітальні ремонти.
При цьому, позивач зазначає, що, зважаючи на відсутність у нього свідоцтва на право власності на спірне майно чи його дублікату, виданого органом місцевого самоврядування, яке відповідно до п. 36, 37 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2005 р. № 868 є правовстановлюючим документом, на підставі якого проводиться державна реєстрація, він не має можливості звернутися до органу державної реєстрації прав для реєстрації свого права власності на спірне майно.
Судами встановлено, що позивач 13.05.2014 р. листом № 24 звертався до відповідача з проханням визнати за ним право власності на спірне майно та видати свідоцтво на право власності, але листом № 302 від 14.05.2014 р. відповідач відмовив позивачу, з посиланням на те, що, у зв`язку з вступом у дію з 01.01.2013 р. Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Коровинська сільська рада не має відповідних повноважень щодо прийняття відповідних рішень.
Сервіси для юристів