Постанова ВГСУ від 21.10.2015 року у справі №918/365/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2015 року Справа № 918/365/15 Вищий господарський суд України у складі колегії:

Головуючого:Кузьменка М.В.,суддів:Васищака І.М., Студенця В.І.,за участю представників сторін позивача - Кость О.Г.; відповідача - не з'явився; розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від08.07.2015та на рішенняГосподарського суду Рівненської областівід14.05.2015у справі№ 918/365/15за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКомунального підприємства "Дубнокомуненергія"простягнення 13 004, 58 грн

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до Комунального підприємства "Дубнокомуненергія" (далі - КП "Дубнокомуненергія") про стягнення суми, на яку змінилась сума боргу внаслідок інфляційних процесів у розмірі 11 912, 38 грн, суми 3% річних від простроченої суми у розмірі 1 092, 20 грн.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 15.04.2015 порушено провадження у справі № 918/365/15 за позовом ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до КП "Дубнокомуненергія" про стягнення 13 004, 58 грн.

Рішенням Господарського суду Рівненської області (суддя Марач В.В.) від 14.05.2015 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Мамченко Ю.А., судді Дужич С.П., Саврій В.А.) від 08.07.2015 рішення Господарського суду Рівненської області від 14.05.2015 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.08.2015 та рішенням Господарського суду Рівненської області від 14.05.2015, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" повністю.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, а саме ст. 233 ГК України, ст.ст. 631, 651 ЦК України, а також процесуального права: ст.ст. 42, 43, 84 ГПК України, без дослідження усіх істотних обставин справи.

При цьому, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" посилається на те, що нарахування санкцій, що складають предмет спору, здійснювалося до моменту набуття чинності договором про організацію взаєморозрахунків № 850/30 від 20.10.2014. Вказаний договір не містить положень, що його умови застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до його укладення.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 08.10.2015 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 21.10.2015.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено господарськими судами за умовами договору купівлі-продажу природного газу № 12/550-ТЕ-28 від 28.08.2012 ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) зобов'язався передати у власність КП "Дубнокомуненергія" (покупець) у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити природний газ, на умовах цього договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2. договору, газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями.

Згідно з п. 2.1 договору, продавець передає покупцеві з 01.08.2012 по 31.12.2012 газ обсягом до 1 270, 0 тис. куб. м.

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу (пп. 3.3. п. 3 договору).

Підпунктом 6.1. пункту 6 договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

На виконання умов договору № 12/550-ТЕ-28 купівлі-продажу природного газу позивач у період з серпня 2012 року по грудень 2012 року, поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 1 189 287, 78 грн, що підтверджується актами прийому-передачі природного газу наявними в матеріалах справи.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до КП "Дубнокомуненергія" про стягнення суми, на яку змінилась сума боргу внаслідок інфляційних процесів у розмірі 11 912, 38 грн за період з 11.2012 по 07.2014, суми 3% річних від простроченої суми у розмірі 1 092, 20 грн за період з 14.11.2012 по 08.08.2014.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що 20.10.2014 між Територіальним органом Казначейства у Рівненській області, Департаментом фінансів Рівненської ОДА, Департаментом житлово-комунального господарства, енергетики та енергоефективності Рівненської ОДА, Фінансовим управлінням Дубенської міської ради, Управлінням житлово-комунального господарства Дубенської міської ради, Комунальним підприємством "Дубнокомуненергія", Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" укладено договір про організацію взаєморозрахунків №850/30.

Пунктом 1 договору встановлено, що предметом договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до пункту 24 статті 14 та пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 року № 30 "Про затвердження Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування".

Згідно з пунктами 2, 3 та пунктом 12 договору № 850/30 з метою виконання договору сторони зобов'язуються не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору та перераховувати кошти наступній стороні.

Сторони засвідчують, що після виконання договору, вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору (п.17 договору № 841/30).

Відповідно до наявного в матеріалах справи платіжного доручення від 20.11.2014 КП "Дубнокомуненергія" здійснено оплату за поставлений природний газ згідно договору купівлі-продажу природного газу №12/550-ТЕ-28 від 28.08.2012 на суму 127 773, 87 грн.

З врахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що сторони, уклавши вказаний договір про організацію взаєморозрахунків, фактично змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору № 12/550-ТЕ-28 купівлі-продажу природного газу від 28.08.2012, а тому нарахування сум втрат від інфляції та 3% річних за неналежне виконання відповідачем умов зазначеного договору поставки природного газу є неправомірним та безпідставним.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11128 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 11116 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

У постановах Верховного Суду України від 09.09.2014 у справах № 5011-35/1533-2012-19/522-2012, № 5011-35/1272-2012-42/527-2012, № 5011-1/1043-2012-42/528-2012 викладено аналогічну правову позицію, а також зазначено, що для застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків, відповідно до умов якого сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору.