ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2015 року Справа № 917/1040/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С.- головуючого, Костенко Т.Ф., Ходаківської І.П.перевіривши матеріали касаційної скаргитовариства з обмеженою відповідальністю "Голден Деррік"на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.07.2015 у справігосподарського суду Полтавської областіза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Голден Деррік"дотовариства з обмеженою відповідальністю "Геотехконсалтинг"провизнання недійсним договору в судовому засіданні взяли участь представники:від позивача:не з'явились; від відповідача:Шерстюк О.О. - дов. №3 від 03.03.2015;
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 16.06.2015 господарського суду Полтавської області (суддя: Сірош Д.М.) відмовлено в задоволені позову.
Постановою від 23.07.2015 Харківського апеляційного господарського суду (судді: Бородіна Л.І. - головуючий, Лакіза В.В., Плахов О.В.) рішення від 16.06.2015 господарського суду Полтавської області залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що позивач не довів належними доказами наявності підстав, з якими законодавець пов'язує недійсність правочину в момент його укладення, а також відсутні підстави для визнання оспорюваного правочину таким, що був укладений позивачем внаслідок обману.
Не погоджуючись з судовими рішеннями ТОВ "Голден Деррік" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на те, що господарськими судами порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 16, 230 Цивільного кодексу України; ст.42 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу вважає доводи касаційної скарги безпідставними та просить постанову від 23.07.2015 Харківського апеляційного господарського суду залишити без змін.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним у задоволенні касаційної скарги відмовити.
Господарськими судами встановлено, що 17.01.2012 ТОВ "Геотехконсалтинг" (кредитор) та ТОВ "Голден Деррік" (позичальник) уклали договір про надання безвідсоткової позики №1/01-12, за яким в порядку та на умовах, визначених цим договором, кредитор надає позичальнику безвідсоткову позику, а останній зобов'язується повернути позику в термін, визначений договором.
Пунктами 2 та 3 цього договору встановлено, що метою використання позики є виробничі потреби; розмір позики складає 1900000,00 грн.
Відповідно п. 4 даного договору позика надається в безготівковому порядку шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок позичальника не пізніше 25.01.2012.
Пунктами 5 та 6 даного договору сторони обумовили, що термін повернення позики складає три роки, починаючи з дати фактичного отримання коштів. Позика повертається у безготівковому порядку шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок кредитора.
За п. 15 договору він набуває чинності з моменту передачі грошових коштів позичальнику і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками.
Платіжним дорученням №89 від 24.01.2012, на виконання умов договору №1/01-12, кредитор перерахував на розрахунковий рахунок позичальника 1900000,00грн.
Як встановлено господарськими судами предметом позову в даній справі є вимоги ТОВ "Голден Деррік" про визнання недійсним договору про надання безвідсоткової позики №1/01-12 від 17.01.2015.
Відповідно ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
За ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків
Статтею 627 та частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільні в укладені договору та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного законодавства. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За ч.1 ст. 638 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч.ч.2 та 3 ст.180 Господарського кодексу України істотними умовами цивільно-правового договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Відповідно ч.1 ст.1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно ч.1 ст. 1047 Цивільного кодексу України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Відповідно ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні підстави недійсності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей
Господарськими судами встановлено, що оспорюваний договір про надання безвідсоткової позики від 17.01.2012 укладений ТОВ "Геотехконсалтинг" та ТОВ "Голден Деррік" з додержанням вимог чинного законодавства щодо такого виду договору, сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками.
Частиною 1 статті 229 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Сервіси для юристів