ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2015 року Справа № 910/6746/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Черкащенка М.М. - головуючого (доповідач), Вовка І.В., Нєсвєтової Н.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю "Автокомпоненти "Автек"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2015 рокуу справі господарського судуміста Києваза позовом Заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони Українидотовариства з обмеженою відповідальністю "Автокомпоненти "Автек"простягнення 291 277,00 грн.,в засіданні взяли участь представники:
- позивача:Глазунов М.Ю.,- відповідача: - прокуратури:Євстіфєєв Ю.А., Коркішко В.М.,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2015 року Заступник військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Автокомпоненти "Автек" про стягнення 291 277,00 грн., з яких 120 379,00 грн. пені та 170898,00 грн. штрафу.
Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов"язань за договором про закупівлю за державні кошти №342/4/6/17 від 23.10.2014 року щодо поставки товару у строки, обумовлені договором.
Рішенням господарського суду міста Києва від 12.05.2015 року (суддя: Домнічева І.О.) у позові відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2015 року рішення місцевого господарського суду від 12.05.2015 року скасовано і прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "Автокомпоненти "Автек" на користь Міністерства оборони України 120379,00 грн. пені та 170 898,00 грн. штрафу.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, ТОВ "Автокомпоненти "Автек" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2015 року скасувати, рішення місцевого господарського суду від 12.05.2015 року з даної справи залишити без змін.
В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконної постанови.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 23.10.2014 року між Міністерством оборони України в особі Начальника Центрального автомобільного управління Збройних Сил України Озброєння Збройних Сил України (замовник) та ТОВ "Автокомпоненти "Автек" (постачальник) було укладено договір № 342/4/6/17 про закупівлю за державні кошти, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався у 2014 році поставити замовникові двигуни внутрішнього згорання до моторних транспортних засобів 29.10.1 у кількості та якості, визначеній у специфікації. Строки поставки продукції зазначено у специфікації, що є невід"ємною частиною договору (Додаток №1).
Пунктом 1.3. договору передбачили, що замовник може зменшити обсяги закупівлі продукції в залежності від реального фінансування видатків на цілі, що передбачено специфікацією.
Згідно з п.3.1, 3.2 договору, ціна договору становить 5070600,00 грн. Ціна договору залишається не змінною до повного виконання сторонами зобов"язань за договором, крім випадків зменшення обсягів закупівлі залежно від реального фінансування видатків та відповідного зменшення сторонами ціни договору про закупівлю.
Специфікацією, що є додатком № 1 до договору, визначено про поставку двигунів внутрішнього згорання поршньові з компресійним запалюванням до моторних транспортних засобів у кількості 27 шт. на загальну суму 5070600,00 грн. із строком поставки - 10.12.2014 року.
Додатковою угодою № 3 від 15.12.2014 року до договору №342/4/6/17 від 23.10.2014 року, сторонами внесено зміни у п.3.1 договору, за якою ціна договору становить 2441400,00 грн. Специфікацією, що є додатком № 1 до додаткової угоди № 3 від 15.12.2014 року до договору №342/4/6/17 від 23.10.2014 року визначено про поставку 13 шт. двигунів внутрішнього згорання поршньові з компресійним запалюванням до моторних транспортних засобів у кількості 13 шт. на загальну суму 2441400,00 грн. із строком поставки - 10.12.2014 року.
Відповідно до п. п. 7.3.1., 7.3.3. договору, за порушення строків поставки продукції, позивач нарахував відповідачеві пеню у розмірі 0,1% ціни договору за кожен день прострочення та штраф у розмір 7% вартості договору за кожен місяць прострочення, які і просить стягнути.
На виконання умов договору, позивач перерахував відповідачеві грошові кошти в сумі 2441400,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 342/8/224 від 03.11.2014 та № 342/8/223 від 03.11.2014. Відповідач в свою чергу, поставив позивачу товар - 24.01.2015 року.
Порушення відповідачем строків поставки, обумовлених у додатку № 1 до договору стало підставою для нарахування позивачем, у відповідно до п.7.3.1. та п.7.3.3 договору, пені у розмірі 120379,00 грн. та 170898,00 грн. - 7% штрафу за період з 11.12.2014 року по 24.01.2015 року і вказані штрафні санкції є предметом позовних вимог у даній справі.
Згідно з ч.2 ст. 11 ЦК України договори є підставою для виникнення цивільних прав і обов"язків.
Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтями 525, 526 ЦК України та статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо в зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положеннями статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Статті 614 Цивільного кодексу України, 218 Господарського кодексу України передбачають, що особа за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності). Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Сервіси для юристів