Постанова ВГСУ від 21.10.2015 року у справі №910/29585/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2015 року Справа № 910/29585/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Черкащенка М.М. Вовка І.В. Нєсвєтової Н.М. (доповідач)розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Українська республіканська науково-виробнича фірма "Медицина-екологія" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 19.05.2015у справі№ 910/29585/14за позовомкомунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва дотовариства з обмеженою відповідальністю "Українська республіканська науково-виробнича фірма "Медицина-екологія" простягнення 51 419, 41 грн за участю представників сторін:

від позивача: Зацепін С.С. - за довіреністю;

від відповідача: Самборський Є.О. - за довіреністю.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до ТОВ "Українська республіканська науково-виробнича фірма "Медицина-екологія" про стягнення з ТОВ "Українська республіканська науково-виробнича фірма "Медицина-екологія" 39344,66 грн. заборгованості за договором про надання послуг від 01.07.2013 № 65/417, а також 7654,37 грн. інфляційних нарахувань на суму заборгованості, 3% річних у розмірі 1659,31 грн., 2761,07 грн. пені.

Рішенням господарського суду м. Києва від 12.03.2015 року у справі №910/29585/14 у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2015 року рішення господарського суду міста Києва від 12.03.2015 року у справі №910/29585/14 скасовано, прийнято нове рішення, позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська республіканська науково-виробнича фірма "Медицина-екологія" (02160, м. Київ, вул. Каунаська, буд. 10-А, код ЄДРПОУ 00243004) на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (02002, м. Київ, вул. Челябінська, буд. 9-г, код ЄДРПОУ 03366612) 39 344,66 грн. (тридцять дев'ять тисяч триста сорок чотири гривні шістдесят шість коп.) заборгованості, 7654,37 грн. (сім тисяч шістсот п'ятдесят чотири гривні тридцять сім коп.) - інфляційної складової боргу, 1659,31 грн. (тисяча шістсот п'ятдесят дев'ять гривень тридцять одна коп.) - 3% річних, 2761,07 грн. (дві тисячі сімсот шістдесят одна гривня сім коп.) - пені, 1827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень) судові витрати за розгляд справи судом першої інстанції та 913,50 грн. (дев'ятсот тринадцять гривень) судові витрати за розгляд справи апеляційною інстанцією.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2015 скасувати, рішення господарського суду міста Києва від 12.03.2015 залишити в силі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 01.07.2013 року між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва та ТОВ "Українська республіканська науково-виробнича фірма "Медицина-екологія" укладено договір №65/417 про надання послуг, відповідно до умов якого, Постачальник на підставі укладених договорів з Виробниками комунальних послуг зобов'язується транспортувати по внутрішньо будинкових мережах Споживачу, що є власником нежилого приміщення загальною площею 220,00 кв.м. за адресою м. Київ. Вул. Каунаська, буд. 10-А, комунальні послуги.

Згідно п. п. 1.3, 1.4 договору додаток № 1 до договору визначає потребу споживача в окремій комунальній послузі. При виконанні умов цього договору сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською держадміністрацією, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за водопостачання, водовідведення та теплоносії.

Відповідно до Додатку № 1, споживачу надаються наступні комунальні послуги: центральне опалення (згідно табулярів АК "Київенерго" або ТОВ "Євро-Реконструкція" по особовому рахунку 460257 пропорційно опалювальної площі 220,00 кв.м.).

Відповідно до п. 2.2. Договору, Споживач до 10 числа поточного місяця повинен сплатити: - рахунки за комунальні послуги (гаряче і холодне водопостачання, водовідведення, центральне опалення) минулого місяця, згідно табуляторам та груп рахунків Постачальної організації; - 4%, які пов'язанні з нарахуванням, збором, розщепленням та обліком платежів і перерахуванням коштів Виробникам комунальних послуг.

Платежі за комунальні послуги вносяться Споживачем на рахунок Підприємства, згідно рахунків, що надсилаються, або отримуються Споживачем особисто, згідно з п. 2.3. Договору.

Пунктом 4.1.2 передбачено, що за несвоєчасну сплату платежів, передбачених п. 2.2. Договору, Споживач сплачує на користь Підприємства пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Строк цього Договору згідно ч. 3 ст. 631 ЦК України встановлюється з 01.10.2012 р. по 30.09.2015 р., передбачено пунктом 5.5. Договору.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 39 344,66 грн. заборгованості за неналежне виконання зобов'язань за період з 01.11.2012 по 30.11.2014.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, вказав на те, що в матеріалах справи відсутні докази направлення позивачем на адресу відповідача та одержання останнім рахунків на оплату комунальних послуг, а отже обов'язок відповідача щодо оплати комунальних послуг суд першої інстанції визнав таким, що не настав.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що наданими позивачем комунальними послугами відповідач користувався, що підтверджується матеріалами справи, проте не сплачував за них у період з 01.11.2012 по 30.11.2014, в зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість в сумі 39344,66 грн. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідно до умов укладеного договору, відповідач не був позбавлений права на особисте отримання платежів за комунальні послуги, в зв'язку з чим відсутність виставлених позивачем рахунків не впливає на обов'язок відповідача сплатити за надані йому комунальні послуги.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, вважає їх передчасними та необґрунтованими, виходячи з наступного.

Предметом даного судового розгляду є вимоги виконавця до орендаря (власника) нежитлових приміщень про стягнення заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних сум з оплати спожитих послуг згідно з договором про надання послуг №65/417 від 01.07.2013.

Так, висновок місцевого господарського суду про те, що обов'язок відповідача щодо оплати наданих комунальних послуг не настав є передчасним з огляду на п. 2.3. договору, яким передбачено, що платежі за комунальні послуги вносяться Споживачем на рахунок Підприємства, згідно рахунків, що надсилаються, або отримуються Споживачем особисто, а отже відповідач не був позбавлений права на особисте отримання платежів за комунальні послуги, як це передбачено умовами Договору.

Разом з тим, висновок суду апеляційної інстанції про задоволення позову та стягнення заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних сум обґрунтовано наявністю у відповідача зобов'язання з оплати одержаних послуг за спірним договором.

При цьому суди обох інстанцій, вирішуючи спір, у порушення норм ст.ст. 32-34, 36, 38, 43 ГПК України, зробили висновки, що ґрунтуються на неповно з'ясованих обставинах справи, та прийняли рішення, які не відповідають вимогам норм процесуального права, а саме ст.ст. 84, 105 ГПК України.

У п. 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" зазначено, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.