Постанова ВГСУ від 21.10.2015 року у справі №907/139/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2015 року Справа № 907/139/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддівКорсака В.А. Данилової М.В., Данилової Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцька картонно-паперова фабрика"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 18.06.2015у справі№ 907/139/15 Господарського суду Закарпатської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Луцька картонно-паперова фабрика"доТовариства з обмеженою відповідальністю "ВТП " Гофротара - Закарпаття"простягнення 307 634, 90 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники :

- - позивачане з'явився - - відповідачане з'явився

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Луцька картонно - паперова фабрика" звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТП" Гофротара - Закарпаття", в якому просило суд стягнути з відповідача на свою користь 307 634 грн. 90 коп., в т.ч. 226 143 грн. 17 коп. заборгованості по оплаті товару, 46 214 грн. 32 коп. штрафу та 35 277 грн. 41 коп. пені та судові витрати.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 09.04.2015 (суддя Мокану В.В.) у даній справі позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 306 734, 84 грн., в т.ч. 226 143,17 грн. заборгованості по оплаті товару згідно договору купівлі-продажу № 3 від 01.01.2014, 45 314, 26 грн. штрафу та 35 277, 41. пені, а також суму 6 134, 70 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.06.2015 (головуючий Кравчук Н.М., судді: Мельник Г.І., Якімець Г.Г.) вказане рішення суду скасовано в частині стягнення пені. В цій частині прийнято нове рішення, яким стягнуто з відповідача на користь позивача 34 791, 79 грн. пені. В решті рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Луцька картонно-паперова фабрика" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить її скасувати, а рішення - залишити в силі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВТП " Гофротара - Закарпаття" не скористалось правом, наданим статтею 1112 Господарського процесуального кодексу України, не надіслало відзив на касаційну скаргу, що в силу положень зазначеної статті не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Сторони у справі не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.01.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Луцька картонно - паперова фабрика", як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВТП" Гофротара - Закарпаття", як покупцем, укладено договір купівлі-продажу № 3, за умовами якого продавець зобов'язується продати та передати у власність покупцю картонно-паперову продукцію (товар), а покупець зобов'язується прийняти товар від продавця та оплатити його загальну вартість в порядку та на умовах, визначених цим договором. Одиниця виміру, кількість, асортимент, ціна кожної партії товару вказуються у специфікації та/або видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору та підписуються сторонами (а.с. 11-13).

Відповідно до пункту 2.1 договору передача товару здійснюється частково (товарними партіями) на умовах FCA - склад продавця (правила "Інкотермс" в редакції 2010р.), шляхом завантаження товару в автомобільний транспорт покупця або перевізника. Моментом передачі товару є дата завантаження в транспорт покупця або перевізника, зазначена в товарно-транспортній накладній на партію товару. В пункті 2.2. сторони погодили, що умови передачі кожної партії товару зазначаються покупцем в заявці на поставку партії товару, яку покупець зобов'язаний надати продавцю до 25 числа місяця, який передує місяцю поставки партії товару, та остаточно узгоджується сторонами шляхом підписання специфікації на поставку товару.

Згідно з пунктом 3.2 договору ціна за одиницю товару та вартість товарної партії, що передається за даним договором покупцю, визначаються в специфікаціях та/або видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 3.3 договору встановлено, що оплата за товар здійснюється покупцем за кожну обумовлену в специфікаціях та/або видаткових накладних партію товару шляхом внесення 100 % попередньої оплати або на умовах відтермінування оплати протягом 21 календарного дня з моменту фактичної передачі партії товару покупцю згідно з п. 2.1 даного договору, про що додатково зазначається сторонами у специфікаціях до даного договору. Оплата здійснюється шляхом перерахування покупцем коштів за партію товару на основний поточний рахунок продавця згідно банківських реквізитів, вказаних в договорі або рахунку на оплату товару. Сторонами також передбачено, що допускається розрахунок готівковими грошовими коштами в межах сум, передбачених чинним законодавством України (п. 3.6 договору).

Судами попередніх інстанцій на підставі поданих до матеріалів справи доказів встановлено, що на виконання умов договору в період з 07.02.2014 по 28.05.2014 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 462 769, 84 грн., що підтверджується копіями відповідних видаткових накладних (а.с. 14-18).

Факт отримання відповідачем товару на вказану суму підтверджується долученими до матеріалів справи копіями довіреностей на отримання товару та копіями товарно-транспортних накладних (а.с. 18-25).

Як вбачається з матеріалів справи, спір виник у зв'язку з тим, що відповідач, не повністю розрахувався за отриманий товар, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості, інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені.

Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічні положення містяться у статті 265 Господарського кодексу України.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 ЦК України).

В частині першій статті 691 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до частин першої та другої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а також покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, які кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі поданих до матеріалів справи доказів, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач сплатив позивачу 236 626, 67 грн., в рахунок погашення основного боргу за отриманий товар, що підтверджується копіями банківських виписок (а.с.26-30) та листом відповідача (а.с. 31). При цьому, фактична заборгованість відповідача на час вирішення спору місцевим господарським судом склала 226 143, 17 грн.

Зазначені обставини в установленому законом порядку не спростовані.