ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2015 року Справа № 902/1485/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Остапенка М.І.,суддів :Гончарука П.А. Стратієнко Л.В.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транслойд"на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 31.03.2015 рокуу справі за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Транслойд"до третя особа:Спільного українсько-ліванського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бейрут+" 1. Публічне акціонерне товариство "Райз" 2. ОСОБА_4простягнення збитків
В С Т А Н О В И В:
у жовтні 2014 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Транслойд" звернулося до господарського суду з позовом до Спільного українсько-ліванського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бейрут+", треті особи Публічне акціонерне товариство "Райз" та ОСОБА_4 про стягнення 120 015,92 грн. на відщкодування збитків від втрати та пошкодження вантажу.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 26.12.2014 року у задоволені позову відмовлено.
За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 31.03.2015 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постановлені у справі судові рішення оскаржено в касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 02.10.2015 року порушено касаційне провадження у справі за скаргою позивача, у якій він посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права і просить судові рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, судова колегія вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а судові рішення скасуванню з огляду на наступне.
Постановляючи про відмову у задоволені позовних вимог суди першої та апеляційної інстанції послались на відсутність доказів перевезення відповідачем вантажу для позивача за товарно-транспортною накладною № РС-00-00046621 від 26.08.2014 року а відповідно і підстав для притягнення його до матеріальної відповідальності за втрату та пошкодження прийнятого для перевезення вантажу.
Проте визнати, що висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними і відповідають дійсності та підтверджені достовірними доказами не можна.
Згідно ст. 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
За порушення обов`язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 ЦК України (ст. 934 ЦК України).
У разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору (ст. 923 ЦК Уркаїни).
За приписами ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування та цим Законом, експедитор несе відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування. Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.
З наявних у справі матеріалів вбачається, що 10.01.2014 року ПАТ "Компанія "Райз" (замовник) та ТОВ "Транслойд" (виконавець) уклали договір про надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом № 100114, за умовами якого виконавець зобов`язався доставити автомобільним транспортом ввірений йому замовником вантаж до пункту призначення у встановлений договором чи замовленням строк та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (вантажоодержувачу), а замовник зобов'язався сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (п. 1.1 договору).
Пунктом 1.5 учасники договору передбачили право виконавця залучати до виконання перевезень третіх осіб, з якими він укладає відповідні договори перевезень, при цьому залишаючись відповідальним перед замовником за дії та/або бездіяльність, залучених до виконання перевезень третіх осіб, як за власні.
Згідно із п. 3.3.5 договору у випадку невідповідності кількості вантажу або його стану кількості, і стану вантажу, зазначеним у товарно-транспортних документах, замовник повинен зробити відповідні помітки в примірнику товарно-транспортної накладної, що повертається виконавцю, а також скласти акт про пошкодження, недостачу товару, при цьому присутність водія-виконавця при розвантаженні та огляді вантажу є обов'язковою що стверджується його підписом у відповідному документі (акті).
Відповідно до повноважень, наданих п. 1.5 договору № 10014 від 10.01.2014 року позивач у цій справі погодив з замовником заявку № РС-00-00046621 від 21.08.2014 року на перевезення засобів захисту рослин від відправника у м. Біла Церква Київської області до вантажоотримувача, який знаходиться у м. Умань Черкаської області.
Перевезення вантажу передбачалось автомобілем IVEKO, д/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4
Зазначений автомобіль відповідає вимогам Європейської угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів, що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_2, виданим ТОВ СУЛП "Бейрут+"", як експлуатанту транспортного засобу.
Дозвіл на внутрішні перевезення небезпечних вантажів автомобілем IVEKO 75Е15 д/н НОМЕР_1 підтверджено і ліцензійною карткою серії НОМЕР_3 до ліцензії № 420121 наданій ТОВ СУЛП "Бейрут+" 14.01.2014 року.
Оскільки було необхідне перевезення небезпечного вантажу, дозвіл на яке мало ТОВ СУЛП "Бейрут+", останнє та ТОВ "Транслойд", як замовник уклали договір № 19082014/ТР-935 від 19.08.2014 року, а 26.08.2014 року погодили заявку № 1 на перевезення вантажу, який відповідає заявці № РС-00-00046621 від 21.08.2014 року, автомобілем IVEKO, д/н НОМЕР_1 під керування водія ОСОБА_4
Заявка була виконана, 26.08.2014 року водій автомобіля IVEKO, д/н НОМЕР_1 ОСОБА_4 прийняв вантаж, зазначений у товарно-транспортній накладній № РС-00-00046621 від 26.08.2014 року, що з огляду на його письмові пояснення по факту часткової втрати та пошкодження вантажу, де він зазначав себе представником ТОВ СУЛП "Бейрут+", ним не оспорюється.
Визнаючи посилання відповідача на те, що вантаж безпосередньо ТОВ "Транслойд" не перевозився, а власником автомобіля є інша особа такими, що свідчать про відсутність зобов`язань та виключають його відповідальність, суди на наведені вище обставини справи належної уваги не звернули, доводів на підтвердження недійсності договорів чи відсутності передбачених цими договорами та заявками зобов`язань у судових рішеннях не навели, не врахували, що прийняття вантажу до перевезення має своїм наслідком настання відповідальності за нього, яку відповідно до п. 5.2 договору № 19082014/ТР-935 ТОВ СУЛП "Бейрут+", як виконавець взяло на себе та зобов`язалось у разі пошкодження, знищення, викрадення або втрати вантажу, компенсувати повну вартість пошкодженого, знищеного, викраденого або втраченого вантажу, а тому за таких обставин визнати судові рішення такими, що постановлені на підставі повного та всебічного з`ясування дійсних обставин справи, а правові висновки є правильними і відповідають дійсності не можна.
З огляду на зазначене судові рішення підлягають скасуванню, з направленням матеріалів справи на новий судовий розгляд, під час якого суду необхідно врахувати наведене, повно та всебічно з'ясувати дійсні обставини справи і з урахуванням встановленого постановити законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись ст. ст. 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -
Сервіси для юристів