ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2014 року Справа № 907/145/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Малетича М.М.,
суддів: Круглікової К.С.,
Мамонтової О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Колесо" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.07.2014 року у справі № 907/145/14 господарського суду Закарпатської області за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Колесо" про стягнення суми збитків внаслідок самовільного використання природного газу та відсутності комерційного обліку газу,
за участю представників:
Позивача: Коцур Т.Б., дов. № 07/75д від 21.11.2013 року,
Відповідача: Дорчинець Ю.Я. директор,
Жилкін В.В., дов. б/н від 14.10.2014 року.
В с т а н о в и в :
Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз" (далі - ПАТ "Закарпатгаз", Позивач) звернулось до господарського суду Закарпатської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Колесо" (далі - ТОВ "Колесо", Відповідач) про стягнення збитків у розмірі 153267,45 грн. внаслідок самовільного використання природного газу та відсутності комерційного обліку газу.
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 12.05.2014 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.07.2014 року, позовні вимоги ПАТ "Закарпатгаз" задоволено повністю.
У поданій касаційній скарзі, Відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і, зокрема на ст.ст. 22, 623 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 12 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" (далі - ЗУ "Про засади функціонування ринку природного газу"), п.п. 5.13.2, 5.4, 12.7, 12.8, 12.10 Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затв. Наказом Мінпаливенерго України № 618 від 27.12.2005 року (далі - Правила обліку природного газу), ст.ст. 34, 42, 43, 84 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить скасувати прийняті у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ "Закарпатгаз" відмовити повністю.
Позивач, у своєму письмовому відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на безпідставність доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, просить залишити таку скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Як видно з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами перевірки представниками Виноградівської філії ПАТ "Закарпатгаз" газовикористовуючого обладнання та приладів обліку автозаправної станції, розташованої за адресою: м. Виноградів, вул. Персикова, 160, було складено акт від 16.03.2013 року, відповідно до якого при обстеженні вказаного об'єкту було виявлено факт порушення останнім вимог ЗУ "Про засади функціонування ринку природного газу" у вигляді несанкціонованого відбору природного газу шляхом самовільного підключення до системи газопостачання, яке полягало в тому, що на момент проведення перевірки у споживача, при ввімкненій в газову мережу апаратурі - водонагрівача ВПГ "Берета" потужністю 18 кВт, конвектора газового "ФЕГ 50" потужністю 50 кВт та конвектора газового "Лампард 50" потужністю 50 кВт, не було опломбовано газового лічильника, незадіяно та неопломбовано опуст, та відсутній електромагнітний клапан.
Згідно довідки Комунального підприємства Виноградівського районного бюро технічної інвентаризації № 7 від 16.01.2014 року, власником нерухомого майна - автозаправної станції стаціонарного типу, яка знаходиться за адресою: м. Виноградів, вул. Персикова, 160, є ТОВ "Колесо", директором якого за повідомленням Виноградівської міської ради № 02/-14/55 від 17.01.2014 року є Дорчинець Ю.Я.
Також, згідно листа ДПІ у Виноградівському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області № 349 від 05.02.2014 року за адресою: м. Виноградів, вул. Персикова, 160, з 26.01.1993 року зареєстровано ведення господарської діяльності платником податків ТОВ "Колесо".
У зв'язку з виявленими порушеннями, Позивачем, відповідно до згаданих вище Правил обліку природного газу було здійснено розрахунок споживання природного газу на об'єкті - автозаправній станції ТОВ "Колесо" за період з 16.03.2010 року по 16.03.2013 року, відповідно до якого на даному об'єкті було спожито 32461,6 м.куб. природного газу, що становить 153267,45грн.
Крім того, Позивач 20.01.2014 року звертався до Відповідача з претензією-вимогою за № 195 про відшкодування вказаної грошової суми 153267,5 грн., проте таку останнім було залишено без реагування.
Вимогами ПАТ "Закарпатгаз" у даній справі є стягнення з ТОВ "Колесо" збитків у розмірі 153267,45 грн., заподіяних внаслідок самовільного використання природного газу та відсутності комерційного обліку газу, з посиланням на положення ст.ст. 22, 1166 ЦК України, ст.ст. 216-218, 224, 225 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та ст.ст. 9, 12, 19 ЗУ "Про засади функціонування ринку природного газу".
Суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, з посиланням на положення ст.ст. 22, 1166 ЦК України, ст.ст. 224, 225 ГК України та ст.ст. 12, 23 ЗУ "Про засади функціонування ринку природного газу" та встановлені на підставі представлених Позивачем доказів обставини справи, дійшов висновку про те, що матеріалами справи підтверджено, а Відповідачем не спростовано заподіяння збитків у розмірі 153267,45грн. внаслідок самовільного використання природного газу та відсутності комерційного обліку газу, у зв'язку з чим, задовольнив вимоги Позивача у повному обсязі.
Проте, з такими висновками судів попередніх інстанцій у повній мірі погодитись не можна, оскільки такі, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, були прийняті при неповному встановлені обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, з огляду на таке.
Судове рішення вважається законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.
Однак, оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам у повній мірі не відповідають.
Сервіси для юристів